Наталі виповнилося 15 років, коли матері раптово не стало. Дівчинка залишилася з батьком. Вона намагалася розрадити його, але чоловік почав зловживати випивкою.
Але йшли роки і поступові все налагодилося. Чоловік кинув погану звичку. Вирішив дбати про доньку.
Відтоді минуло два роки і всі сімейні трагедії залишилися в минулому. У Наталії з батьком почалося нове життя. Дівчинка якраз закінчувала школу, тож у голові були одні лише іспити. У її батька теж усе почало налагоджуватися. Він уже навіть мав плани на майбутнє.
Одного вечора чоловік повідомив, що до них зайдуть гості. А тоді виправився, мовляв, гостя.
Усе було ясно. Як білий день. Раптом Наталія збагнула, куди це постійно зникав її батько після роботи. Він, звичайно ж, наполягав, що просто справ безліч багато, але зараз дівчина все прекрасно розуміла.
Донька прийняла мачуху дуже вороже. Вона дивилася на неї спідлоба, схрестивши руки на грудях. Дівчинка не могла навіть уявити, як вони зживатимуться в одному домі… У домі її матері. Ніяких чужих жінок вона тут бачити не хотіла б. Тож не хотіла цього і Наталя.
Настрій доні помітив тато.
– Не переживай, ви скоро почнете ладнати. Оксана – хороша жінка.
– Мені байдуже, як вона жінка. Вона не є моєю мамою і ніколи не зможу її замінити.
– Але, Наталочко, ми і не збираємося шукати заміну твоїй мамі. Вона назавжди залишиться у наших серцях та пам’яті.
– Для чого тоді Оксана?
– Зрозумій, скоро ти поїдеш на навчання. Будеш далеко від дому, а мені доведеться залишитися самому…
– Гаразд, нехай буде так.
Доня погодилася якось дуже неочікувано. Але чоловік був тільки радий такому повороту подій.
Незабаром Оксана все ж таки переїхала до них жити. Мачуха з донькою вживалися погано. Але слід визнати, що нова дружина тата робила все можливе, аби сподобатися новоспеченій доні. Вона часто радилася з Наталею щодо приготування їжі, розпитувала про продукти і їхнє місце на кухні. Часом навіть до порад дівчини дослухалася, роблячи її слово головним у тому домі.
Але так гладко все, звичайно ж, бути не могло.
Одного дня Наталя повернулася від репетитора раніше. Вона роззулася в коридорі, відклала важку сумку і поснувала до своєї кімнати. Але дорогою помітила у вітальні жіночий силует… У сукні своєї матері. На мить дівчині здалося, що це й справді її ненька… Втім, як? Примара якась чи що?
Згодом Наталя збагнула, що дивиться на Оксану.
Як та жінка могла дозволити собі одягнути плаття покійної? Як батько міг таке допустити?
Дівчина добре знала, що батько завжди зачиняв гардероб матері на ключ, навіть їй не дозволяючи торкатися речей покійниці.
– Ану негайно знімай! Знімай кажу! Бач яка нахаба! Це ж мамине!- закричала Наталя.
Коли це побачив її батько, то втратив дар мови. Він навіть не знав, як підійти до розлюченої доні.
Чоловік побіг на кухню за склянкою води.
– Сонце, вибач. Я не думала, що це так зачепить тебе. Вибач, якщо зможеш. Я ніколи не посягнула б на пам’ять твоєї матері. Мені так шкода.- Оксана впала перед дитиною на коліна і почала вмиватися сльозами.
Наталя раптом замовкла. Вона навіть не знала, що їй робити. Кудись зникла вся лють. А коли та ще й очі мачухи побачила, то крижане серце раптом розмерзлося цілком. У них було стільки відчаю та туги, що дівчинка більше не могла злитися на Оксану.
Вона впала на коліна біля жінки і міцно обняла її, притулившись головою до грудей.
До кімнати раптом ввійшов батько зі склянкою води у руках. Він завмер. Побачив, як дві дорогі йому жінки плакали, міцно стискаючи одна одну в обіймах.
– Татку, скажи Оксані личить мамина сукня.
– Дуже, доню… Дуже личить.
Чи може мачуха замінити рідну матір?
Чи доводилося Вам чути про такі випадки?
