Свою назву петриківський розпис отримав від назви села Петриківка (сьогодні – центр Петриківського району Дніпропетровської області).
Художню основу петриківського малярства склали традиції декоративного розпису внутрішніх приміщень селянських хат, який був поширений в багатьох регіонах України. На Дніпропетровщині існувала традиція декорувати стіни хат багатим рослинним орнаментом. Особливими художніми якостями відзначалися стінописи в селі Петриківка. Малюнки на стінах хат не були довговічними. Перед великими святами стіни оселі білили і заново наносили нові квіткові орнаменти.
Цим видом декоративно-прикладного мистецтва займалися переважно жінки. В селі були відомі одна-дві народні художниці, які мали особливий хист до малювання. Їх сусіди часто запрошували розмальовувати свої оселі. Так поступово виокремилися спеціалісти, для яких декоративний розпис перетворювався на промисел.
Наступним етапом розвитку декоративного розпису стало виготовлення декоративних композицій на папері (мальовки). Вони імітували стінний розпис і наклеювалися на стіни відповідно до правил оздоблення оселі. Такі мальовки користувалися попитом на місцевих базарах і ярмарках. Село Петриківка було великим торговельним центром, там відбувалися щорічні ярмарки, на яких поміж інших товарів продавалися і декоративні розписи на папері.
Фантазійний світ петриківського візерунку
В петриківському малярстві переважають рослинні мотиви. У рослинному орнаменті зображають різноманітні квіти (айстри, жоржини, троянди, ромашки) та плоди, які поєднують у фантазійні композиції вазонів і кущів. Іноді рослинні візерунки поєднують із зображенням людей, птахів та тварин.
Традиційно для орнаментальних композицій використовували біле тло, проте сьогодні художники часто використовують кольоровий фон. Раніше народні майстри використовували природні фарби (соки і відвари рослин). У ХХ столітті їх поступово витіснили аніліновими барвниками. У повоєнний час поширеними фарбами у петриківському розписі стали гуаш та акварель.
В Петриківці ніколи не було кріпацтва — тут розташовувалися зимівники козаків. Свободолюбивістю і позитивом пронизаний розпис – в його основі лежать яскраві, позитивні кольори, а в сюжетах зображаються святкові побутові сцени з життя. Чарівний жар-птах є символом доброту і достатку.
Петриківка зародилася на вибіленій стіні селянської хати мазанки. Господині (або як їх називають в Петриківці — “чепурушки“) прикрашали сакральними орнаментами піч – годувальницю сім’ї, та бігунцями оздоблювали вікна і двері. Згодом розписи перейшли на речі домашнього вжитку та папір.
Унікальний інструмент в петриківці – “кошачка”. Це пензлик зроблений власноруч з пучка котячої шерсті, і примотаний до палочки. Шерсть для пензлика береться з під лапки котика (відстригається невеликий пучечок). При цій процедурі жоден котик не постраждав. Котячий пензлик дає унікальний візерунок, який іншими пензликами ніяк не зробиш.
В петриківці є правило, за яким визначають справжнього майстра – він може малювати мальовку без попередньо наміченого контуру. Такою віртуозністю володіють далеко не всі майстри, але до неї потрібно весь час іти.
Сучасне життя петриківського орнаменту
Петриківський орнамент став художньою візитівкою Україні. Рослинні петриківські візерунки в різний час використовували для дизайну банківських кредитних карток, в монументальному мистецтві (зокрема в м. Малин створено мурал за петриківськими мотивами), в декорі інтер’єру, в дизайні одягу.
В 2000, 2001, 2013 роках «Укрпошта» випустила серію марок, а в 2016 році Національний Банк України – пам’ятну монету номіналом у 5 гривень, присвячені петриківському декоративному мистецтву.
У 2012 році петриківський розпис внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, а у 2013-му – до Списку Всесвітньої нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
В Петриківці сьогодні діє Центр народного мистецтва «Петриківка», який об’єднує близько 40 відомих майстрів петриківського розпису.
Джерело: https://petrykivka.dp.ua/
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Поділіться із друзями
