Звуть мене Олександр. Зараз мені 38. Сім років тому я одружився з Мариною, молодшою від мене на 2 роки. Зараз у нас вже підростає маленька донечка. Взагалі життя у нас доволі хороше, стабільне та щасливе.
Оскільки у своїй родині я найстарша дитина, то звик завжди й всього досягати самостійно. Самостійно заробив собі на квартиру, три роки дачу облаштовував. Тепер там дуже гарний будиночок, де можна жити навіть взимку. А от дружина моя – наймолодша.
Нещодавно ми дізналися, що вона подарувала свою двокімнатну квартиру старшому синові, а сама перебралася до себе на дачу. Скажу вам так, умови там дуже сумнівні, а взимку дуже холодно, адже опалення там так і не провели. Старший брат моєї дружини переїхав у квартиру матері, а свою однокімнатну почав здавати. Гроші віддавав їй.
Одного разу вона приїхала до нас та сказала:
– Сашко, я хочу, щоб ти мені побудував гарну дачу, щоб там жити можна було нормально. Не треба чогось занадто розкішного, просто, аби були прийнятні умови. Ти ж собі он яку зробив!
– А може ви сина свого старшого попросите. Ви йому такі подарунки дорогі робите, а дачу будувати мене просите.
– Та він працює, у нього часу на це немає. Та й сильно втомлюється.
А я виходить не працюю і не втомлююсь! Не хочеться сваритися з тещею, тому я поки намагаюся спокійно їй все пояснити та сказати, що дачу будувати я їй не буду. Чому я повинен за сина віддуватися?
Мені здається, у цій ситуації я правий.
А ви як вважаєте?
