Іван прийшов з роботи додому, де на нього чекала новина:
– До нас завтра приїде моя матір, – заявила Христина.
– Це добре чи погано? – почав вагатися Іван.
– Все залежить від того, чи ти їй припадеш до душі.
– А якщо вона мені не сподобається? – припустив хлопець.
– Не вигадуй, – одразу заявила дівчина.
Наступного дня Іван мав на роботі вихідний, тому був вдома. Вони разом з Христиною поприбирали в домі і на останні гроші накупили гостинців.
– У понеділок вже зарплата, – заспокоював хлопець, витягаючи пляшку вина із пакета.
Молоді вирішили відпочити, адже до приїзду матері ще було трохи часу. Раптом вони почули, що хтось стукає у двері. Виявилося, що жінка приїхала раніше, ніж передбачалося. Теща зайшла в дім із великими сумками в руках.
– То це ти Іван? – кинула вона хлопцеві.
Він ствердно махнув головою.
– І чого ж ти стоїш, немов вкопаний? Допомагай із сумками, – сказала жінка.
Розгублений Іван кинувся до пакетів, але теща не мала наміру їх відпускати.
– Ти не ображаєш мою дочку? – нахмурено запитала вона.
– Звичайно, що ні, – відказав Іван.
– Як дізнаюся, то начувайся! – пригрозила теща.
– Мамо, що ти таке говориш? – здивувалася донька.
Раптом жінка розсміялася і сказала:
– Ну що, Іване, так ти собі уявляв свою тещу? Знаєш, ти хороший хлопець. Надіюся, що ми зможемо порозумітися.
Клавдія Петрівна стомлено попленталася на кухню.
– Доню, я приїхала швидше, бо мене привіз дядько Веніамін. Пам’ятаєш його? – дорогою почала розповідати жінка. – Він живе по сусідству. Два роки тому його дружина пішла геть з іншим чоловіком і з того часу він був один, але зараз у нього є пара…Одним словом, ми одружилися, – зрештою сказала Клавдія Петрівна.
Христина допомогла матері розібрати усі її пакети. Продуктів було стільки, що в холодильнику навіть не залишалося місця. Дочка накрила на стіл і разом з матір’ю та нареченим взялися пити вино. Теща із зятем змогли порозумітися.
Після вечері Клавдія Петрівна сказала:
– Зараз приїде мій Веніамін і ми разом підемо в гості до його сестри. Оглядини у нас будуть. Сподіваюся, ви не образитеся? Там ми заночуємо, а зранку одразу до вас. Зятю, ти не проти?
– Ні, – відказав Іван.
Христина провела матір до дверей, а коли повернулася, то побачила на дивані усміхненого нареченого, який радів, що у нього така класна теща.
Наступного ранку Клавдія Петрівна завітала до молодих разом із Веніаміном. Виявляється, що він також хороший і товариський чоловік. Гості трохи посиділи і вирушили додому, адже там на них чекало господарство.
На прощання жінка витягла з машини якісь документи і вручила доньці зі словами:
– Христю, я ж чого приїхала? Ось хотіла віддати тобі документи на будинок. Він тепер твій. Я живу у дядька Веніаміна, тому нерухомість мені ні до чого. Ви можете переїхати з Іваном туди або продати його.
– А взагалі я завжди радий вас бачити у себе в гостях! – додав дядька Веня. – Дім у мене великий і місця на всіх вистачить!
– Ну ви молоді самі вирішуйте, – сказала Клавдія Петрівна. – А у тебе як справи з навчанням? Здається, що незабаром захист.
– Так, мамо. Я саме готуюся, тому думаю все буде гаразд…
А ви б хотіли мати такі стосунки із батьками своєї другої половинки?
