Кирило одружився з Тетяною, коли їм було по 23 роки. Його жінка була з сім’ї професора та вчительки. Батьки уже були літніми людьми, бо їхня єдина дочка у них з’явилася досить пізно. У молодої пари незабаром рік за роком народилися двоє синів, а ще трохи пізніше дочка. Згодом тато Тетяни помер.
Онуки проводили багато часу з бабусею, яка пішла на пенсію.
Теща з зятем були в дивних стосунках. Хлопець звертався до неї Наталія Антонівна, а вона у свою чергу шанобливо називала його повним ім’ям. Хоча вони ніколи не мали конфліктів, але їм було некомфортно знаходитися разом.
Минулого місяця Кирило втратив роботу. Тетяна йому одразу сказала:
– Маминої пенсії і моєї зарплати для життя не вистачить. Шукай нову роботу.
Та це не так легко, як здається. Чоловік уже місяць намагається, але все марно. Він почав шукати розраду у пиві. Теща тим часом лише мовчки кидала багатозначні погляди. Якось перед весіллям Кирило почув їхню з дружиною розмову:
– Таню, а ти дійсно готова провести з Кирилом усе життя?
– Звісно, мамо.
– Мені здається, що це помилка..
– Ми кохаємо одне одного, тому досить цього.
– А коли діти з’являться, то він забезпечить вашу сім’ю?
– Забезпечить.
– Таню, ще не пізно передумати…
– Мамо, годі!
– Дивися, щоб потім не жаліла.
Теща ніби у воду дивилася.
Йому більше не хотілося повертатися додому, щоб не бачити співчутливих очей дружини і осудливих поглядів тещі. Кирило не хотів знову розчаровувати дітей, які завжди його зустрічають і запитують чи він знайшов нову роботу.
Чоловік пройшовся парком, а потім вирішив поїхати на дачу, де вони зазвичай проводять літо. Там він побачив, що в кімнаті Наталії Анатоліївни світиться світло. Він підійшов ближче і почав прислухатися.
– Де цей Кирило. Таню, ти дзвонила до нього?
– Так. Він поза зоною досяжності. Мабуть, не знайшов роботу і десь бовтається.
– Таня, не говори так про свого чоловіка і батька своїх дітей, – суворо сказала теща.
– Та складається враження, що Кирило насправді нічого не шукає, а лише сидить на моїй шиї.
– Не смій так говорити про чоловіка, – підвищила голос Наталія Анатолівна. – Ти поклялася бути з ним і в горі, і в радості.
– Вибач, мамо. Тільки не хвилюйся.
– Добре, йди лягай спати.
У кімнаті стало темно. У вікні з’явилася теща. Вона поправила фіранку і почала молитися.
– Господи, допоможи моєму синочку! Нехай він не опускає рук і не втрачає надії в себе!
Ці слова жінка говорила зі сльозами на очах.
У Кирила защемило в серці. Навіть його рідні батьки ніколи не молилися за нього. Їм з дитинства було байдуже на хлопця, а коли він підріс, то одразу сказали, що повинен дбати про себе сам.
Хлопець одразу згадав, як теща зранку вставала, щоб напекти його улюблених пиріжків і зварити борщу. Вона доглядала його дітей і підтримувала порядок в домі. А ще Кирил згадав, як кілька разів жартував про крижане серце тещі в її ж присутності. Йому стало соромно.
Кирило взявся за голову і ще довго сидів на подвір’ї.
Вранці чоловік зайшов на кухню. На столі лежав сніданок. Він подивився в очі тещі і сказав:
– Дякую, мамо.
Теща не могла повірити почутому і розгублено відповіла:
– Доброго ранку, Кирюша.
Пройшло два тижні і чоловік знайшов нову перспективну роботу, а через рік він відправив Наталію Анатолівну на заслужений відпочинок біля моря.
А які у вас стосунки з батьками другої половинки?
