Він робить все, що йому заманеться, а мені доводиться з усім миритися.
Одного вечора я вложила дітей спати. Ігор повернувся додому пізно. За вечерею ми обговорили майбутні плани. Завтра я мала відвести сина на прийом до стоматолога. Ігор сказав, що сам звозить туди сина, бо йому по дорозі. Він намагався не дивитися мені в очі. Я поцікавилася, що сталося, а він запевнив, що все гаразд.
Після цього він пішов у ванну. Раптом в кухні задзвонив телефон, який він залишив на столі. На екрані пише “Марія”. Я підняла.
– Алло. Хто це?
– А ти, мабуть, Олена, дружина Ігоря? – пролунав єхидний жіночий голос.
Мене почало трясти від люті.
– З ким я маю честь розмовляти? – ще раз цікавлюся я.
– Я його коханка. От і познайомилися. Нічого не розповідай чоловікові про цю розмову, якщо не хочеш, щоб він пішов від тебе раз і назавжди. Тобі все ясно? – грубо сказала жінка.
У цей момент Ігор вийшов з душу. Я кинула телефон на землю і сказала:
– Вгадай, хто до тебе телефонував!
– Це не твоє діло, – агресивно відказав чоловік, притиснувши мене до стіни.
На цьому наша розмова закінчилася. Він пішов спати, а я до ранку гірко ридала.
Якою була б ваша реакція на таку розмову?
