– Завтра до мене підемо, – ніжно сказав Михайло та поцілував Юлю у щічку. – Набридло вже у кіно ходити. Та й в гуртожитку в тебе нормально не посидиш. Дівчата постійно заважають.
– Чудово! А батьки твої кудись їдуть? – зраділа дівчина.
– Ні, ти мене не так зрозуміла. Ми завтра йдемо до моїх батьків знайомитися.
Юля буквально відскочила від нього та подивилися схвильованими очима.
– Як знайомитися? Ти подивись на себе і на мене! Я ж точно їм не сподобаюсь. Ти такий інтелігентний хлопчик, а я… Вони ж мене навіть у будинок не пустять.
– А хто це так злякався? Ти ж у мене безстрашна! Ми ж наче пара, от мої батьки й хочуть побачити, чому я останнім часом почав так пізно додому приходити. Я люблю тебе, ти мене, сподіваюся, теж. В чому ж проблема? Це просто знайомство.
Вперше хлопець побачив Юлю, коли та сиділа на підвіконні третього поверху та мила вікно. Він якраз проходив поруч, як повз нього пролетіло відро з водою.
– Ой, я ненавмисне, чесно. Сподіваюсь вас не зачепило? – сказала дівчина й звісилась з підвіконня. Михайло аж налякався.
– Обережно, а то можете як і відро вниз звалитися, – відповів хлопець.
– Не бійся, не впаду, – сказала дівчина й у неї з голови злетіла косинка.
Михайло від здивування аж рота роззявив. Дівчина була геть лисою! Вона просто посміхнулася та сказала:
– Що злякався? Слухай, будь другом, підніми косиночку і занести в триста двадцяту кімнату. Добренько?
Спочатку така зачіска трохи його дивувала, а потім він звик. Юля була дуже веселою та енергійною дівчинкою. Вона й поголилася, тому що програла у суперечці. Проте варто зазначити, що така зачіска їй дуже пасувала. Дівчина точно виділялася з натовпу.
***
Юля панічно бігала гуртожитком та намагалася зібратися.
– Дівчата, допоможіть, будь ласка. Позичте якусь пристойну сукню. А ще, мабуть, перуку треба…
Все вдалося знайти, тільки перука була завеликою й завжди норовилася з’їхати вбік. Проте загалом, Юля виглядала дуже красиво та скромно.
– Тату, мамо, знайомтеся! Це – моя Юля, – сказав Михайло.
– Дуже приємно, – зі страхом сказала дівчина.
Анна Романівна – мама Михайла, запросила всіх до столу. Коли Юля побачила купу страв та величезну кількість незрозумілих столових приборів, то просто злякалася. Там були не тільки виделки та ножі, а й інші незрозумілі речі. Саме тому вона вирішила, що їсти буде лише салат.
– Юль, а чого ви нічого не їсте? – запитала мама Михайла.
– Та я не голодна. Ми з дівчатами в гуртожитку картоплі смаженої наїлися! – випалила дівчина.
– Ну-ну – сказала мама Михайла і про щось заговорила півголосом з чоловіком.
Коли вечеря закінчилася, Стас разом з батьком пішли у його кабінет. Їм потрібно було поговорити про якісь робочі моменти, а Юля не могла терпіти цієї напруги:
– А давайте я вам допоможу зі столу прибрати.
Дівчина різко вскочила зі свого місця й ненароком зачепилася за край скатертини й впала. Анна Романівна з жахом в очах подивилася на Юлю та побігла в іншу кімнату схлипуючи. Виявилося, що у момент падіння з неї злетіла перука. Дівчині було важко впоратися зі страшенним відчуттям сорому, тому вона просто втекла.
Прибігла в гуртожиток вся у сльозах. Почала розповідати дівчатам про свій сором й думати про те, що Михайла вона вже більше ніколи не побачить. От тільки він думав інакше. Наступного дня прийшов до неї з великою коробкою.
– Це що? Ти, мабуть, прийшов сказати, що нам потрібно розійтися. Давай швидко попрощаємось і забудемо все, – діловито сказала Юля.
– Попрощаємось? Я тобі пиріг приніс, ти вчора геть нічого не їла. То взагалі мама мене вмовила. Сказала, що ти й так худенька, їсти треба більше.
– Ти ще й знущаєшся? Я ж твоїм батькам зовсім не сподобалася, ще й в кінці все розгромила… Мама твоя навіть плакала…
– Коли вона плакала? Коли ти впала? Вона втекла, щоб ти не бачила як вона регоче. Мама в той момент згадала як знайомилася з батьками тата. Вона так хотіла допомогти посуд помити, що кран зламала й потоп влаштувала. А сервіз той вона ніколи не любила, тому не варто переживати. І за зачіску теж. Батькам сподобався цей стиль.
Михайло обійняв її та сказав:
– Тому в суботу, вони запрошують тебе на вечерю.
Згодом Юля та Ганна Романівна дуже подружилися. Навіть разом на шопінг ходили. А Михайло вже придбав каблучку, хоче зробити Юлі пропозицію у її день народження.
Вам сподобалася ця історія?
