Іванко – це сусідський хлопчисько, чиє життя, це і сльози і любов. Його батьки були простими роботягами. Батько працював сторожем, а мама була нянькою в дитячому садку.
Не треба говорити, що достаток у родині був невеликий. І якщо в холодильнику завжди було що поїсти, то на гарний одяг або на поїздку в ту ж Туреччину грошей не вистачало. Коли Іванові виповнилося сім років, у нього з’явилася сестричка.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ми з чоловіком жили в сусідньому будинку. Наші сини вже давно виросли і вилетіли з рідного гнізда, але не забували про нас і частенько відвідували. Привозили онуків на канікули.
Спочатку важко було змиритися з тим, що будинок спорожнів, але поступово я звикла. А що робити? Діти виросли і мають право вирішувати свою долю самостійно. Так як сім’я хлопчика жила по сусідству, вільно чи мимоволі, але їх життя було у нас на очах. Іван якось відразу мені сподобався.
Хлопчик був малий на зріст, худорлявий і здавався хворим. Але, дивлячись в його пронизливі очі, я розуміла, що в це хлопчику прихований величезний потенціал і залізна воля. Ми з ним зустрічалися щодня. Хлопчик був добрий і товариський. Бувало, йде зі школи з важким портфелем на худеньких плечиках, я його кличу і питаю:
– Іван, ну як справи в школі?
Він завжди зупинявся і з задоволенням починав розповідати мені про свої шкільні проблеми. А потім як підхопив і кричить:
– Ой, у мене ж справ багато. Побіжу …
А справ у хлопчика хоч відбавляй. Батько Івана на той час почав прикладатися до пляшки. За це, його незабаром і поперли з роботи. Мати з нянечок перевелася працювати на кухню, щоб бути до продуктів ближче, а Іван один господарює в домі.
А господар з нього був відмінний. Дивлюся, а він і у дворі порядок наведе і грубку затопить, і за сестричкою в садок збігає. Сам просту їжу приготує і сім’ю нагодує. Дивлюся на цього хлопця, і серце радіє – хороша людина росте!
Батько Івана зовсім зіпсувався, пив щодня. Іноді і руки розпускав на дружину. Кілька років вона боролася, а потім і сама до чарки приохотилася. Іван перейшов до шостого класу, коли батька не стало. Ми з чоловіком шкодували дітей, додому запрошували, годували вдосталь.
Бувало грошики даю, а він відмовляється:
– Ні, тітка Олена, грошей не візьму. Не заробив.
А підробляти Іван пішов років в тринадцять. То в магазинчику допоможе товар розвантажити, то город комусь скопає, та хіба мало в селі роботи. Любив він маму свою, дуже любив, попри те, що вона вже зовсім спилася і жіночий вигляд втратила.
Якось Іван прийшов до мене і питає:
– Тітко Олена, а скільки грошей треба, щоб маму вилікувати? Я згоден і вдень і вночі працювати, аби вона до колишнього життя повернулася.
Каже, а у самого сльози з очей. Обняла я його, так і просиділи і проплакали разом.
На наступний день ми з чоловіком вирішили: треба спробувати вилікувати маму Івана. Хто їм допоможе, якщо не ми? Сини нас підтримали і не залишилися в стороні.
У призначений час старший син приїхав і відвіз Івана і його маму в місто до лікаря, а я за сестричкою залишилася доглядати. Повернулися вони вже пізно. Іван зайшов до мене і каже:
– Спасибі, тітка Олена. Як виросту, всі гроші вам поверну!
Та хіба в грошах щастя? Бачу щасливі очі Івана і серце моє співає. Так з Божою поміччю і спільними зусиллями сусідка наша одужала, взялася за розум і після лікування зовсім відмовилася від спиртного. Згодом влаштувалася на роботу, і життя родини поступово налагодилося.
Іван як справжній чоловік, продовжував підробляти у вільний від навчання час, щоб допомогти матері. Цей хлопчик рано дізнався ціну грошам і справжньому сімейному щастю. Іван закінчив школу, потім училище і отримав професію, яка допомагала йому забезпечувати сім’ю.
Одного разу напередодні 8 березня я чекала синів в гості і готувала святковий стіл, як раптом у двері постукали. На порозі стояв Іван. Це був уже дорослий хлопець, але з тими ж чесними благородними очима і милою посмішкою.
Він простягнув мені букетик квітів, коробочку цукерок і конвертик, а в ньому були гроші. Відмовлятися було безглуздо. Щоб не образити справжнього чоловіка, я взяла гроші, а потім віддала їх мамі Івана, вони їм потрібніші.
Життя Івана склалося цілком благополучно: є улюблена сім’я, дитина, робота. У міру можливості він заходить до нас на чай, та й просто розділити наш пенсійний побут. Його увага, допомога, добре слово завжди приємні.
Як би ви вчинили на місці Олени, допомогли б грошима цьому хлопчику?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
