Катя не відчувала нічого, окрім образи. Біль пронизував її нутро, скручуючи в’язи й заважаючи рухатись. У голові великими бджолиними зграями роїлися думки.
Дівчина довго сиділа над білосніжним аркушем паперу. І тільки згодом нарешті наважилася почати писати.
У голові тепер крутилося тільки одне: “Я все роблю правильно. Бо все, що робиться, робиться тільки на краще”.
“Вітаю, Ірино. Можу вдати, що не помітила подряпин на грудях свого чоловіка, які ти залишила в пориві пристрасті. Тільки завдяки їм я нарешті збагнула, що мій чоловік – зрадник. Я і справді щиро тобі вдячна. Не повіриш, але ти врятувала сім’ю. Так-так, саме ти. Ти показала мені та дітям, з ким ми увесь цей час жили. Позбавила нас від непотрібного тягаря. Так щастить не кожному. Тому ти заслужила винагороду. Нею стане мій чоловік. Точніше мій колишній, якого я надішлю тобі кур’єром. Сподіваюся, ти оціниш. Але не забувай, що за все у цьому житті треба платити. Безкоштовний сир тільки у мишоловці. Тому і з тебе я візьму “комісійні”.
Упродовж 11 років я була безоплатною хатньою робітницею. Я бігала перед чоловіком, як слухняна собака, на задніх лапках, догоджаючи усім, чим тільки могла. А тепер прийшов час оплатити всі послуги. Вважаю, що це цілком справедливо. Мені гроші, а тобі чоловік. Він же тобі так потрібен. Оскільки ви тепер разом, то борг у вас спільний. А ще догоджати йому – відтепер твоя повинність.
Одягнеш свого нового чоловіка також ти. Не дивуйся. Весь його одяг я забрала. Та й взагалі позбавила колишнього усього, що могло б йому нагадувати про мене чи моїх дітей. За мною залишилися не тільки малята та техніка, а й усі гроші та квартира. Тому не надійся отримати житло даром. Воно моє.
І бачитися з дітьми твоєму новому співмешканцю я не дозволю. Хіба тільки на вихідних, якщо ті самі захочуть.
І, до речі, мене завжди цікавило твоє прізвище. Часом не нахаба?
А і ще. Змушена сказати, бо про дефекти повідомляють завчасно. Твій новий чоловік має і мінуси. Так-так, уяви собі. Усе те, чим він так пишатиметься і що розташоване нижче пояса, працює насправді зі страшними перебоями. Несправний, скажемо так. Звичайно, були часи, коли все було новеньке та робоче, але стільки років уже минуло. Речі мають здатність зношуватися, псуються. Але ти звикнеш, повір.
Я так довго намагалася стати найкращою у світі дружиною. Але тепер це твоя нова мрія. Бо в колишньому я більше не бачу нічого, окрім зради. Він не більше, ніж брудна ганчірка, до якої я б цуралася навіть доторкнутися. І раптом що, то знай, що на поріг власного дому я його більше ніколи не впущу.
Вибач, що перед від’їздом попсувала подарунок. Довелося зарядити йому ляпаса, бо аж надто безцеремонним він був. Хотів, до речі, всю провину на тебе скинути. Але ж я не дурненька. Я знаю, що винні обидві сторони. От і йому спробувала пояснити. До речі, не люблю, коли чоловіки плачуть. А тобі доведеться звикнути.
Попри все, я роблю це для власних дітей. Не хочу, щоб вони страждали в такій сім’ї. Зі мною їм буде краще. А вам, повірте, буде ще гірше, ніж їм. Бо дитячі сльози намарно не проливаються. Я вже над цим постараюся. Наступні кілька років будуть схожими тобі на пекло. Повір. Я слова на вітер не кидаю.
І нарешті хочу ще раз тебе привітати. Ти нарешті втілила свою мрію в життя й отримала дивовижного негідника, який скоро стане твоїм новим чоловіком. Оце-то скарб! Я на мить навіть заздрити почала. Жартую. Такому не позаздриш. Я вже це проходила. Тож мирного і щасливого вам життя.”
Як Вам такий варіант розмови із коханкою чоловіка?
