Зі своєю дружиною Олександрою я прожив у шлюбі майже 30 років. У нас є діти, два сини, правда, вони вже давно живуть від нас окремо. Вона займалася хатніми обов’язками, а я заробляв гроші. Це була моя ініціатива, щоб Саша була вдома. Тоді я достатньо добре заробляв, щоб забезпечувати родину. Спершу все було чудово, дружина смачно готувала, вдома завжди було чисто та прибрано. Але згодом таке життя почало мені набридати.
Я відчував, що вже нема тої іскри у наших стосунках. Знаю, що у багатьох сім’ях бувають такі періоди “застою”. Думав, що все з часом мине. Однак, з кожним днем жінка починала мене дратувати все більше й більше. Я не хотів приходити додому, щоразу вигадував нові відмовки. То у мене багато справ на роботі, то треба з друзями зустрітися і тому подібне. Вона вірила.
Тоді була п’ятниця, ми з колегами вирішили після роботи піти у ресторан та відпочити. Там я побачив Настю. Красива, молода, струнка білявка, вона сиділа з подругою за сусіднім столиком. Вирішив зробити перший крок до знайомства, пригостив її коктейлем, потім запросив до танцю. Я бачив, що вона не проти моєї компанії, з радістю дала мобільний номер. Настя була молодша від мене на 20 років, студентка-першокурсниця.
Спершу ми почали переписуватися, я знаходив щодня нові причини, щоб знову побачитися з молодою красунею. Приїздив після роботи до неї у гості, ми разом гуляли та відпочивали у ресторанах, я купував їй дорогі подарунки. Так у нас все закрутилося, що ми почали зустрічатися й Настя стала моєю коханкою. Я не міг уявити свій день без неї. Здавалося, що поруч з Анастасією я сам помолодшав на декілька років. Однак, залишилася одна проблема – Олександра. Я не міг ось так розриватися між двома жінками.
Протримався 3 місяці та нарешті вирішив про все розповісти дружині. На диво, вона спокійно на це відреагувала та навіть не скандалила. Вже наступного дня я написав заяву на розлучення та Олександра переїхала до іншого міста. Квартиру ми продали та поділили гроші порівну. Хоча Настя була проти такого. Мовляв, жінка весь час сиділа у мене на шиї та ніде не працювала, а я їй просто так віддав майже 10 тисяч доларів. Мене не хвилювало майбутнє життя Олександри, немов її навіть не існувало.
Ми купили з Анастасією велику квартиру у центрі міста, дівчина сама обирала район та дизайн. Хотів запросити на новосілля синів, але вони навідріз відмовилися зі мною бачитися. Сказали, що у них тепер нема батька та заблокували мій номер телефону. Байдуже, головне, що поруч зі мною кохана Настя. До речі, дівчина була вагітна первістком. Тоді я був на сьомому небі від такої щасливої звістки.
Однак, день за днем Настя ставала просто нестерпною. Я приходив додому втомлений та ще мав готувати собі вечерю, адже дівчина цілий день дивилася телевізор чи пропадала у салоні краси. Вона жалілася, що вагітним взагалі не можна нічого робити. Сподівався, що народження малюка поміняє ситуацію. Однак, я помилявся. Настя майже не приділяла час для дитини, гуляла з подругами у нічних клубах. Тому всі хатні справи лягли на мої плечі.
Якось до мене прийшов у гості друг та сказав, що малюк зовсім не схожий. Тоді я вже почав сумніватися стосовно вірності Насті. Дійсно, у мене не такі губи, ніс та очі. Немов чужа дитина зовсім. Хотів спокійно поговорити на цю тему з молодою дружино, то вона ще почала зі мною сваритися. Я не витримав та наступного дня здав тест на батьківство. Тремтячими руками перечитував “ймовірність батьківства 0 %”. Не міг у це повірити. Навіть зателефонував до лабораторії. Можливо, що вони просто переплутали результати? Однак, дівчина переконувала, що тут помилки не може бути.
Настя прийшла з клубу досить пізно, аж під ранок. Я мовчки кинув їй аналізи та пішов геть. Виявляється, що вона зраджувала мені вас час, ще коли ми просто зустрічалися! Яким я був дурнем, заради молодої дівчини покинув Олександру… А як там вона без мене? Ми майже 2 роки не спілкувалися, сини навіть зі святами не вітали та у гості не заїжджали… Старі знайомі довго не хотіли давати мені нову адресу Олександри. Я купив її улюблені ромашки й тортик, хотів зробити сюрприз. Але двері відчинив незнайомий чоловік:
– Доброго дня. Ви когось шукаєте?
– Доброго.. Ні, вибачте, я переплутав адресу… – ніяково відповів.
Не може бути. Можливо, що друзі спеціально сказали мені не ту адресу будинку? Я зателефонував до Олександри та попросив про зустріч. Домовилися через годину у кафе біля офісу.
Я не міг її упізнати. Здавалося, що вона немов помолоділа за ці 2 роки. Красива укладка, чаруючий погляд. Немов я зустрів ту саму Олександру, у яку колись закохався.
– Будь ласка, повернися до мене. Я знаю, що не цінував тебе. Благаю, я не можу жити без тебе.
Вона навіть не сіла за стіл. Я помітив на її пальчику обручку. Це не та, яку я їй подарував. Нова, красивіша, з великим діамантом.
Тоді я усвідомив, що 2 роки тому зробив найбільшу помилку у своєму житті. Згадував, як Олександра колись зустрічала мене з роботи. Завжди обіймала та цілувала, а на столі була смачна вечеря. А зараз вона когось іншого так само цілує…
Зараз мені 50 років. Живу на орендованій квартирі, не спілкуюся зі своїм синами. Точніше, вони не мають жодного бажання зі мною бачитися. Тільки переглядаю їх спільні фото у соціальній мережі. Жалію, що того фатального вечора я пішов до ресторану з друзями. На жаль, вже нічого не повернути…
А ви б змогли пробачити такий вчинок? Чому? Чоловік заслуговує на другий шанс?
