У мене є сестра-близнючка, звати Олена. Однак нічого, крім спільних батьків та ДНК, нас не пов’язує. З дитинства сестра отримувала все просто так, варто тільки мило покліпати оченятами. А я могла отримати тільки на горіхи від батьків за погані оцінки. Мене ніхто в родині не помічав, вся увага та любов діставалася Олені.
Хочу сказати, що деякі предмети мені йшли дуже важко. Годинами сиділа над підручниками та вчила параграф, а ось Олена все схоплювала одразу. Могла навіть не готуватися до контрольної та з легкістю отримати 12 балів. Я думала, що сестра мені допомагатиме. Все-таки, ми одна родина. Але у класі вона була ще тою зіркою та могла часто мене принижувати перед друзями. Я на її фоні виглядала звичайною сірою мишкою.
Однак, згодом доля відплатила за такі вчинки бумерангом. В університеті познайомилася з хлопцем Сергієм. А потім вони швидко зіграли весілля, бо сестра завагітніла. Не минув і рік декретної відпустки, як вона заявила, що очікує на другу дитину. І що вона зараз має у свої 27 років? Дві дитини, незакінчена освіта, відсутність роботи та горе-чоловік, який заробляє на роботі копійки.
Ну а я ще зі шкільної парти зрозуміла одну річ. Якщо хочеш гарно жити – то треба важко працювати. Закінчила університет з червоним дипломом, влаштувалася на хорошу роботу за спеціальністю. Зараз я працюю заступником директора у великій будівельній фірмі. А ще маю велику квартиру та машину. Ну найголовніше – коханого чоловіка та сина Сашка. Ми часто відпочиваємо закордоном, можемо собі дозволити поїхати у Єгипет чи в Туреччину або ж Буковель на вихідні. Ще віддала Сашка у дорогий приватний садочок. Правда, моя мама та сестра були категорично проти такої ідеї. Немов це вони гроші за нього платять.
Інколи моя мама могла “випадково” сказати, що Олені зараз так погано та зовсім нема грошей. Я розуміла, що це вона насправді та на жалість давить та хоче, щоб я допомогла. Ну так, спершу я могла надіслати Олені 3 тисячі на картку, щоб вона могла продукти додому купити чи новий одяг для малюків. Правда, потім Олена почала сприймати мою фінансову допомогу як обов’язок. Бувало, що навіть дорікала, що мало грошей скидаю їй. І коли вона завагітніла вдруге, то я просто перестала влаштовувати такі благодійні акції допомоги. Дістало таке відношення та у мене також є потреби.
Тоді ми з чоловіком вирішили назбирати гроші на будиночок за містом – наша мрія. Тоді вже і моя мама не підіймала тему про допомогу Олені. Однак, коли дізналася, що Сашко ходить у приватний садочок в центрі міста, то так почала з нами лаятися:
– Я побачила в Інтернеті, скільки коштує оплата в садку. І це тільки за місяць! Просто марна трата грошей, державний садочок біля дому нічим не гірший. Краще б ті гроші Олені віддала, їй треба для дитини. Навіть уявити страшно – 5 тисяч гривень тільки за один місяць. Це просто марнотратство!
Я намагалася пояснити мамі, що у приватному садку багато переваг – нові іграшки, няні хороші та й умови там кардинально відрізняються від державних. Моя мама працює, але після роботи йде ще до сестри у гості. Свекруха, пані Галина, живе в іншому місті. Тому за малюка ніхто не зможе доглядати, якщо він, наприклад, захворіє. Однак, мама такого не розуміла. І щоразу при нагоді дорікала нам з чоловіком цими грішми. Ну але їй яка різниця? Ми самі знаємо, як краще нашою зарплатою розпоряджатися!
Нещодавно я отримала премію та вирішила скинути Олені 3 тисячі гривень на картку. Якраз настала зима, нехай теплий одяг для малюків купить, щоб не мерзли. А вона одразу зателефонувала. Але не для того, щоб подякувати.
– Тільки 3 тисячі? Шкода грошей на моїх дітей? Я знаю, що ти на садок для малого тільки 5 витрачаєш. Думаєш, що мої діти не заслуговують на нормальний одяг та садок, як твій син? – дорікала сестра.
Я кинула слухавку та заблокувала номер. Не хочу її ні бачити, ні чути. Шкода, що сестра з мамою ось так цінують мою допомогу.
Кого ви підтримуєте у такій ситуації? Що варто робити з такими нахабними родичами?
