Подібне хвилювання знайоме кожній дівчині: руки трясуться, лоб пітніє, кров у жалах холоне. Звичайно, особисто у вас до цього можуть додаватися й інші симптоми, що пророкують нервовий зрив, але все ж… Усіх дівчат світу об’єднує один страх: тривала затримка, перечитування в Інтернеті основних ознак та ще й тест, що, мов прапор, майорить двома смужками…
Я була студенткою. Всього лише перший курс. Що у цьому віці можна розуміти? Хоча я себе тоді вважала цілком дорослою особою. На ділі ж була зеленою й недосвідченою. А потім до цього додалися ще й страх та збентеження.
Так, я підозрювала, що вагітна. А, як діяти далі, я не знала. Навіть поради запитати не мала в кого. Мамі розповідати боялася. Що ж вона скаже?
Ви не подумайте, я із порядної та тямовитої сім’ї. Але страшно було все одно. Мама у мене працює директоркою місцевої школи. Батько – у хорошій фірмі. А я їх так осоромила.
Страшно було подумати й про реакцію майбутнього батька дитини. Зрадіє? Втече?
За що мені це все?!
Довго вагалася, але зранку вирішила набрати хлопця. Скаже, що скаже. Зате буду не сама.
– Привіт… У мене є новини для тебе… Тільки не лякайся. Тест показав дві смужки.
Запала тиша.
– І що далі?- тремтячим голосом продовжила я.- Що тепер буде?
Хлопець спочатку не казав зовсім нічого. Я подумала, що це кінець. Зараз кине слухавку і зникне назавжди.
– Скоро буду. Поговоримо при зустрічі.
Через пів години він і справді приїхав до гуртожитку. У руках тримав величезний букет троянд, коробку з тістечками і красиву обручку.
– Я тебе кохаю.- прошепотів він мені, стискаючи в міцних обіймах.
Опісля ми сіли в авто разом поїхали до новоспечених бабусь і дідусів. Самі було якось лячно.
Відтоді минув рік.
Зараз у домі рідних уже значно більше гостей. У нас народилося двоє прекрасних двійнят з різницею у віці двадцять хвилин.
На себе я не забила. Хочу отримати диплом. Тому продовжую здобувати освіту. Щоб встигати з доглядом за малечею, попросила в деканаті індивідуальний графік.
Мені дуже пощастило, що поруч виявився відповідальний чоловік і не злякався моєї вагітності. Тільки завдяки коханому у нас все чудово.
Повірте, я щаслива.
Усе склалося якнайкраще, хоч і здавалося найбільшою катастрофою. Зараз я задоволена дружина та мама.
Того ж бажаю кожній дівчині на Землі. Бо ви цього заслужили.
А Ваша вагітність була запланованою?
Коли та як дізналися, що станете мамою?
