Зараз мені 50 років, але я завжди виглядала на декілька років молодшою. Наразі я у шлюбі й маю двох чудових діточок, тільки от з чоловіком почалися проблеми…
З ним я познайомилася коли ходила на весілля до своєї подруги. Це було кохання з першого погляду, адже вже через 10 днів після знайомства він зробив мені пропозицію. Мої батьки були дуже проти, адже він був з бідної родини та й ми багато грошей не мали. Квартири ні в кого не було, роботи стабільної теж. Проте навіть це нас не зупинило. Через 3 місяці після знайомства ми одружилися, а вже за рік я дізналася що вагітна.
Це зараз я розумію, що далеко не все у нас було добре, але вдячна Всевишньому зате, що моя молодість та наївність допомагали не помічати багатьох проблем. А їх у нас було чимало. Після весілля ми почали жити разом на орендованій квартирі. Працювали важко, аби все оплачувати, а коли я завагітніла стало ще складніше.
Потім, народилася Софійка. Чоловік працював на двох роботах, а я так втомлювалася з дитиною, що часом в очах чорні мухи літали. Пам’ятаю, вкладу її спати й біжу у магазин, аби хоч якоїсь їжі взяти. А тоді криза була, 90-ті, на нормальні продукти дефіцит. Якщо вдавалося захопити кістки – це було справжнє свято, хоча б суп можна було приготувати. Попри всі складнощі, чоловік мене кохав. Якось під час сварки грозилася йому розлучитися, потім казав, що у той момент в нього ніби земля під ногами зникла.
І я його дуже кохала. Завжди мріяла побудувати ідеальну родину. Ми разом будували це “ідеально”. Згодом я вийшла на роботу й жити стало трішки легше. Софійка була у садочку, а ми разом заробляли на усю родину. Тільки недовго. Через рік я дізналася що знову вагітна.
Тоді у нас з’явився Дмитрик. Він був дуже хворобливим хлопчиком й майже 2 роки поспіль я пролежала з ним у лікарнях. Виходили. Саме тоді наша “ідеальна родина” почала розвалюватися. Я була або вдома, або у лікарні. Чоловік займався роботою, а у п’ятницю проводив вечір разом з друзями. Ми почали віддалятися один від одного. Я говорила з ним про це й ми домовилися, що кожної неділі будемо разом гуляти всі разом. Подруги мені навіть заздрили, адже так не робив майже ніхто.
Шість тому все змінилося. У мене на роботі були суворі перевірки і я думала лише про них. У чоловіка також були проблеми і йому довелося шукати нове місце роботи. Кожен був зайняти своєю справою. Він часто затримувався на роботі й пояснював це тим, що нова посада вимагає більше часу та зусиль. Я вірила, до одного моменту.
Тоді у нього був День народження. Я прийшла додому раніше, вирішила запросити наших друзів, наготувала смачних страв й чекала його. Хотіли сюрприз влаштувати, але додому він повернувся лише після опівночі. Очі у нього були такі щасливі. Мені сказав, що святкував з колегами. Коли він ліг спати, йому почали надходити повідомлення на телефон. Я не втрималася. Прочитала. Якась жінка засипала його ніжними повідомленнями та смайликами…
Виявилося, що вона працює разом з ним. На рік старша від мене, незаміжня і має трьох дітей. З самого початку, я подумала, що це щось несерйозне, але виявилося, що їх стосунки тривають вже понад рік… П’ять років поспіль я намагалася врятувати наші стосунки, але все марно.
Після того, чоловік зібрав речі та переїхав до своїх батьків. Сказав, що йому потрібно подумати. Тоді я зрозуміла, що мій шлюб буквально розсипається на очах, але все ж він до мене повернувся. Я прийняла його, але у мене було дві умови: він припиняє стосунки з коханкою й ми разом працюємо над нашими стосунками. Він погодився.
Тільки минуло 2 місяці, а нічого так і не змінилося. Нещодавно я дізналася, що він так з нею і зустрічається. А ще, став занадто економний, рахує кожну копійку! Я не знаю що мені робити, адже за цим спостерігає наш син. Не хочу, аби в майбутньому у нього були такі стосунки…
Як би ви вчинили на моєму місці?
