Юля народилася в селі. Була тоненькою, немов трісочка, але дуже не любила спати на печі, разом зі своєю старенькою бабусею. Маму й тата ніколи не зустрічала і поняття не має де вони живуть та як виглядають. Жила вона тільки з бабусею, дуже строгою жінкою, яка постійно виділяла Юлю серед однолітків: “Усіх діток зі школи забирають батьки, а чому мене постійно забираєш ти?” – заявила якось маленька Юля.
Частково маму їй заміняла класна керівничка – чуйна жінка з великим серцем. Одного дня бабуся Женя зустрілася з коліжанками, в місцевій забігайлівці, одразу біля дитячого майданчика. І почали вони нахвалювати бабу Женю, мовляв: “Яка ж ти сильна жінка! Виростила, вигодувала, до школи повела, хоча й не знати, чи це твоя кровиночка”
Юля якраз проходила повз і все почула, але удала, що загралась.З тієї коротенької розмови вона зрозуміла, що рідні батьки у неї грішного світу: мати у в’язниці, а батька й давно вже не має на цьому світі. Юля засмучена пішла додому, як раптом, не встигла зайти, як пролунав дзвінок у двері.
Перед нею надвисла тонка постать і промовила:” Привіт, доню! Як же ти виросла і стала ще більше схожа на свого батька” – промовила незнайома жінка. Юля дуже налякалась, коли та вирішила її обійняти і закричала на весь будинок, чути, мабуть, було на сусідню вулицю. На поміч одразу прибігла бабуся і строго сказала: “Онучко, мерщій біжи на вулицю, там тебе подружки гукали, а нам з тіткою треба поговорити”.
– “Можна я хочу б подивлюсь на неї та легенько обійму” – тремтливо промовила жінка.
– “Ні, ти її покинула! Я її з пелюшок виховувала і стала найріднішою з усіх. Йди звідси!”.
Жінка зі слізьми на очах розвернулась і пішла, а вслід вибігла Юля, яка своїм тоненьким голосочком промовила : “Мамо, мамо!”. Вони довго обнімались і плакали, але бабуся Женя не дозволила перетнути поріг та поспілкуватись з дівчинкою.
Пройшло вже багато років, усі образи забулись, Юля дуже добре почала вчитись, вступила в університет, вийшла заміж та подарувала правнучку бабусі. Бабуся Женя прожила ще кілька місяців, таке враження, що мусила дочекатись правнучки і тоді залишати цей світ. Про справжніх батьків більше не згадували і жили щасливо!
Щоб ви зробили на місці рідних батьків Юлі? Відновили б спілкування?
