Консервація і досі потрібна?
В сучасному світі, здається, не має сенсу стояти на кухні біля банок з огірками та помідорами цілий день. Можна ж зайти у магазин і придбати їх, чи не так?
Нещодавно зателефонувала двоюрідна сестра і запитала, чи не залишилось у мене часом кабачків? Чоловік захотів дерунів.
Я відповіла, що вона може приїхати і взяти. В мене ж то їх цілий вагон і маленький возик. Садила, вирощувала, збирала сама.
Вона як побачила мої запаси у коморі, аж круглі очі зробила.
– А навіщо тобі стільки тих кабачків? Їх же можна у магазині придбати і бавитись з ними стільки не потрібно!
“Еге ж..Тому то ти і до мене прийшла за ними, а не у магазин.” – подумала я.
Ми пішли у кухню, пити чай і розговорились. Я ще й затіяла ікру варити на зиму з кабачків. Що ж добру пропадати? Чоловік з дітьми потім усе зметуть.
– Ти божевільна! Стільки часу витрачати на консервацію? Тобі себе не шкода? Могла лягти, телевізор собі подивитись. А ту ікру пішла б у магазин купила! – сказала сестра, побачивши моє виробництво.
– Ти знаєш, що я тобі скажу – продовжувала вона – ось ці консервації – це пережитки минулого, ще з радянських часів. А ти як бабка стара!
Мені було неприємно слухати родичку, ми допили чай і я спровадила її додому. Я не сприймала її слова всерйоз. Знала, вона така є. Ну подобається їй усіх поучати. Але осад від цієї розмови на душі залишився.
Так, я погоджуюсь, що зараз господині не заморочуються і не витрачають багато часу на цю справу. Моє дитинство припало на 90-ті роки. І з посмішкою на обличчі згадую, як бабуся консервувала смачнюче варення. А її огірочки! Смакота. В магазині такого не знайдеш!
А от слова про стару бабку мене зачепили! Як це консервація закруток пов’язана з моїм віком?
А з іншого боку, чим же іще мені займатись? Театрів у нашому місті немає, кафе й ресторани я не люблю. Мені от ближче в городі покопирсатись чи соління закрутити. Ну подобається мені це!
Сестра моя просто ледарка, от і говорить таку гидоту іншим людям!
А я вважаю, що це класно, коли ти умієш консервувати овочі.
По-перше, це моя віддушина. Так я заспокоююсь і знаходжу гармонію. Проводжу час на самоті за улюбленою справою.
По-друге, усю городину потрібно ж десь дівати. Я, звісно, могла би попродавати усі ягоди, овочі та фрукти. Але, погодьтесь, було би дивно, якби я бігала потім у магазин по джем чи варення. Або купувала невідомий сік у пакетиках, в той час, коли у мене дві яблуні гнуться.
По-третє, мені приємно старатись для моїх рідних. Батьки дуже люблять кабачкову ікру та мої мариновані огірочки. Я часто завожу їм консервацію. Грошей в допомогу вони від мене не беруть, а от закрутками дуже навіть раді! Так само і син. Він живе в гуртожитку. А там годує всіх сусідів по кімнаті моїми соліннями. Ніхто ще не жалівся!
Ні, я не стверджую, що домашні закрутки смачніші за магазинні і щось в цьому роді. Навпаки, я навіть якось шукала рецепт огірочків “як у магазині” Ось хотілось мені таких гостреньких, з гірчичкою. Або кетчуп. Ніколи мені не виходив, такий як хотіла. Такий смак, як у “Торчин”. Але згодом, вдосконалювала рецепт і навчилось робити і його.
І, по-четверте, маючи запаси на зиму я спокійна. Ми не можемо бути впевнені у завтрашньому дні із теперішньою ситуацією. А як раптом закриють магазини, не буде достатньо товару або щось в цьому роді. Що робити тоді? Правильно, лізти у погреб і відкривати консервацію.
В мене на роботі працює тітка Орися. То вона теж консервує на зиму цілий погреб закруток.
– А картоплі, моркви, буряків у мене доверху набито! – хвалилася жінка – Не пропаду.
От і у мене так же. Запаси є, отже і впевненість, що голод нам не страшний теж є!
А чию позицію підтримуєте ви: жінки чи її сестри?
