З моїми родичами у нас завжди були дуже напружені стосунки. Коли я була зовсім маленька, мої батьки розлучилися і тата я більше не бачила. З того часу мама сильно змінилася. Вона дивилася на людей, але бачила в них лише вигоду. Вона навіть мені казала:
– Колись, доню, ти будеш мені допомагати і виконувати всі мої бажання.
Було доволі прикро таке чути, тому що я маму взагалі ні про що й ніколи не просила, а вона особливо про мене і не піклувалася. Ось настав момент вступати до ВНЗ. Я навчалася та працювала продавчинею у магазині. З грошей платили копійки, але діватись нікуди.
Потім, я зустріла чоловіка й ми одружилися. Взяли іпотеку та придбали квартиру. Нарешті, я переїхала від мами у власний дім. З грошима було скрутно, адже доводилося майже всі гроші віддавати за квартиру, та й дитинка у нас маленька з’явилася.
Потім, мого чоловіка підвищили, відповідно збільшилась й зарплатня. Тут і з’явилися всі мої родичі: мама хотіла ремонт та шубу, дядько просив грошей на автівку, а сестра просто вимагала, аби я давала їй гроші на одяг.
Тільки от на ділі, зарплатня у чоловіка підвищилась тільки на 2 тисячі. А нам треба платити за квартиру, кредит за машину виплатити та дитину на ноги ставити. Ніхто цього не розумів. Всі лишень казали, що я просто жадна й витрачаю всі гроші на модний одяг.
Так, одяг у мене був дуже гарний, але не новий. Мені його віддавала молодша сестра чоловіка.
Потім, донька мого дядька потрапила в аварію і вони прийшли вимагати гроші на операцію у мене. Коли я намагалася пояснити, що у мене такої суми нема – ніхто й слухати не хотів.
– Хай-но ти до нас допомоги прийдеш просити! Це ж не наші забаганки, а сестрі допомогти!
Після того, родичі навіть розмовляти зі мною не хотіли. А одного дня, чоловік повернувся додому та сказав:
– Нам треба розлучитися. Вибач, але я кохаю іншу й вона від мене вагітна. Жити ми будемо тут, тому тобі треба збирати речі.
Звичайно, після цих слів я пішла до матері, але та лишень сказала:
– Вибач, але у мене немає місця, – і зачинила двері прямо у мене перед носом.
Після цього, я знайшла недорогу кімнатку в однієї бабусі та знімала її. Сина влаштувала у садочок, а сама підробляла нянечкою у садочку. Грошей катастрофічно не вистачало, навіть на харчі. Допомагала мені наша кухарка, віддавала усе що залишалося.
Одного разу, вночі мені наснилася моя бабуся та сказала:
– Щастя там, де багато синього. 48 – дивись, щоб було 48 в кінці.
Одразу я взагалі не зрозуміла до чого це, але повертавшись додому побачила синій кіоск з надписом “Щастя”. Я вирішила подивитися, що там. Виявилося, у кіоску продавали лотерейні білети. Я швидко знайшла білетик з числом 48 у кінці. Так я виграла 2 мільйони.
Цього вистачило аби придбати 2 квартири у нашому місті та автомобіль. Переїжджати я поки не буду, почекаю доки дитина піде у школу. А другу квартиру буду одразу здавати.
Звичайно, про це швидко дізналися мої родичі та прибігли до мене миритися. Та я вирішила з ними більше не спілкуватися.
Як би ви вчинили на моєму місці?
