Великдень у Софії був одним із найулюбленіших свят. Бо ще більше вона любила, коли вся родина збирається у бабусиній хаті. До тепер її гріють спогади з дитинства про ті світлі часи.
Після того, як не стало бабусі родина збиралась у матері Софії. А того року жінка вирішила, що покличе всіх до себе.
У Софії двоє дорослих дітей. От тільки минулого року на той світ пішов її коханий чоловік. Зі свекрухою вони спілкувалися нормально, тож вона вирішила і її запросити та своїх батьків.
Паски Софія ніколи не пекла сама, тож попросила про допомогу свою кращу подругу і сусідку – Олену, жінка працювала кондитером, тож Софія була переконала, що гості будуть в захваті від їхніх пухких пасок.
Великодніми яйцями зайнялась дочка Іра (паску вона їсти не буде, бо береже фігуру), купила барвники та писачок і взялася малювати. А син Андрій тільки й мріяв, як наминатиме смачні солодкі паски й не міг дочекатися святкового обіду.
Настав час запрошувати гостей, тож Софія взяла до рук телефон:
– Алло! Мамо, приїжджайте того до мене на паску. Я сама спечу, тому більше нічого не робіть!
– Як ти печеш? А внукам я що маю взяти?
– Ну візьміть фрукти, та й все! На першу годину! До зустрічі!
Коли її мама Валентина Петрівна поклала телефон, то ще довго дивилась на чоловіка:
– Вона ж ніколи не пекла паску! А як їй не вийде? Я мушу тоже зробити, щоб було на запас.
– Ну тобі ж пояснили, що не треба! Яка ти вперта, жінко! Краще свій салат фірмовий зроби! Іра його дуже любить!
– А мій внук любить паску, тому я і для нього спечу!
Наступною Софія набрала свою свекруху – Ольгу Василівну.
– Ольго Василівно, добрий день! Хочу запросити вас до себе на Великдень!
– Добрий день, Софіє! Дякую! Я обов’язково приїду. А на котру годину?
– Чекаємо вас на першу годину.
– Добре я ще паску привезу!
Ольга Василівна поклала слухавку і глянула на свого пекінеса Барса:
– Не піду ж я з порожніми руками, правда? – глянула вона на собачку, а та у відповідь повиляла хвостиком.
Настала неділя. Стіл вже був готовий до приходу гостей. Першою прийшли батьки Софії. Валентина Петрівна одразу простягнула дочці великий пакунок.
– А що там? – здивувалась Софія.
– Та дещо на стіл! Іро, візьми, будь ласка, тарілочку, щоб викласти цю смакоту.
Поруч із великою та гарною паскою Софії красувались писанки. Та коли вона заглянула в пакет, то остовпіла. Крім великої паски там ще було 3 маленькі та кілька писанок.
– Мамо, я ж тебе просила не приносити паску! У нас і так багато! – жалілася Софія.
– Доню, що ти переймаєшся. Ти не встигнеш оком змигнути як твій Андрій їх з’їсть! – підбадьорив батько.
За мить у двері подзвонили. Свекруха так само прийшла не з порожніми руками. Принесла три середні пасочки. На столі вже не залишалося місця, щоб поставити їх усіх.
Всі нарешті сіли за стіл. Обід був таким сімейним і затишним, як і всі минулі роки.
Через годину у двері постукала та сама подруга Олена:
– Слухай, коліжанко, виручай! У мене так багато пасочок лишилося, давай я тобі віддам, а то мої вже переїли!
Коли Софія зайшла у вітальню з пасками, то всі розсміялися. Лише Андрій засмутився, що стільки пасок він не подужає. І пообіцяв, що наступного року організацією приготування займеться він.
Як вам історія?
Фото з відкритих джерел
