У мого чоловіка з’явилася інша сім’я. Ми прожили разом щасливих 10 років. Принаймні я так думала. А зараз я сама виховую наших синів. Олежику 6, Артему 8. Вони вже рік, як бачать тата лише на вихідних. А я досі відчуваю до нього любов.
Ми познайомились в університеті. Коли отримала дипломи, то одразу подали заяви у РАЦС. Зіграли скромне весілля. Мої батьки подарували нам квартиру. Здавалося, що попереду на нас чекає щасливе сімейне життя.
Та був один момент. Чоловіку перед нашими стосунками розбили серце. Він ходив сам не свій. Але моя увага і підтримка зробили його радісним і він закохався у відповідь. Шкода, що не на все життя. Я можу з впевненістю сказати, що він був хорошим чоловіком.
То було як грім посеред ясного неба. Він просто повернувся з роботи й заявив, що подає на розлучення. Що має іншу жінку, яка скоро народить йому дочку. І він хоче одружитися з нею. Я не знала куди себе діти. А діти довго плакали, коли почули нашу розмову. Вони його обожнювали.
Минув рік. 1 січня він обіцяв синам, що прийде з подарунками. Вони підготували для нього малюнки, дуже старалися. Але з самого ранку я отримала смс, що в нього інші плани. Тоді я побігла і купила цукерки з мандаринами:
– Це вам від тата. На жаль, його сьогодні не буде.
Сини сильно засмутилися.
Як мені бути? Розумію, що він не повернеться, але досі кохаю його!
