– Минулої весни у нас народилася онучка. Влітку їй було всього кілька місяців, коли ми запрошували сина з невісткою до на в гості, – розповідає Надія Сергіївна. – У нас на дачі свіже повітря, природа, сонечко. Та Поліна ніяк не хотіла погоджуватися на візит, мовляв, вся ця суєта не для неї. Цього року на початку літа ми знову кликали провести канікули разом з нами, а не в задушливій квартирі. Та молоде подружжя відмовилося. Однак несподівано в серпні син подзвонив і запитав, чи можна, щоб Поліна з дочкою погостювали в нас тиждень. Звичайно, що я не лише погодилася, але й дуже зраділа такій ідеї.
Надія Сергіївна з чоловіком живуть у далекому селі. Можливо раніше б їх лякала тривала дорога до міста, але на пенсії потреба часто туди їздити відпала. Все ж добиратися до їхньої дачі потрібно було на метро, потім електричкою і на кінець автобусом. Три пересадки, пів дня і ти на місці.
– Майже ціле літо ми проводимо на дачі, а в столицю їдемо, коли є якісь невідкладні справи або квартирні питання, – продовжує пенсіонерка.
Подружжя насолоджується своїм дачним життям, Там немає ніяких розкошів, але є всі умови для життя. Надія Сергіївна займається грядками і закриває консерви. Потім гостинці везе в місто і передає своєму синові.
– Ми звикли до таких умов існування, – сміється жінка. – А от діти наші – інше покоління. Ні посуду в тазику помити не можуть, ні туалет на дворі не визнають. Звикли до цивілізації ат комфортних умов. Ніби дорослі люди, а таких питаннях поводяться так вередливо, як діти.
Поліна ніколи не хотіла приїжджати на дачу, тим паче на довгий проміжок часу. З неї вистачило кількох візитів, а потім син приїжджав самостійно.
– Саме тому ми ніяк не очікували почути від сина таке питання. Поліна – на дачу і з дитиною! А головне – на цілий тиждень, – дивується свекруха. – Онучка вже жваво бігає і любить побешкетувати. З Денисом ми домовилися, що вони приїдуть в суботу. Син збирався в неділю назад в місто, а по дружину мав приїхати через тиждень.
Спочатку все було так, як запланували. Поліна з Галинкою приїхали вранці. Свекруха намагалася їм всіляко догодити. День видався чудовим і сонячним. Наступного дня Денис повернувся додому, а гості залишилися.
– Але як тільки син поїхав, Поліну ніби підмінили. Від неї було чути одні докори та претензії, – говорить Надія Сергіївна.
– Через що вона так казилася? У вас же там ніби хороші умови та атмосфера.
– Їй все було не так. У домі дитина не може заснути, а на вулиці – комарі. Принесли вентилятор, щоб було прохолодніше, а у Галинки з’явилися соплі. Поліклініки поблизу нема, тому ми запросили сусідку, яка колись працювала педіатром. Вона оглянула онучку і сказала, що з нею все гаразд. У дитини ріжуться зубки, тому згодом все пройде. Але і цим Поліна не була задоволена.
– Ну все зрозуміло.
– Першу ніч Поліна ночувала на другому поверсі з Денисом. Того ранку вона нічого не казала, а потім почала жалітися, що їй там незручно. Перенесли усі речі на перший поверх. Невістка сказала, що стало тільки гірше. Потягнули все назад. А крім цього і їжа була не така, і вода не така, і погода не така. Мого терпцю не стало. Чоловік намагався мене заспокоїти, адже онучка не часто гостює, то ж можна і потерпіти заради малечі. Та в середу вранці я почула крики. Виявилося, що Галинка впала зі сходів, поки Поліна сиділа в телефоні. На щастя, вона обійшлася лише переляком. І все б нічого, якби невістка не звинуватила в цій ситуації нас з чоловіком!
Жінка сумно зітхнула і продовжила:
– Я обурилася настільки, що змусила чоловіка дзвонити до сина і казати нехай він забирає свою дружину. Денис відповів, що він на роботі і не може піти, коли йому заманеться. Син сказав, що спробує поговорити з Поліною. Та це лише погіршило ситуацію, бо невістка почала нас звинувачувати в тому, що ми хочемо налаштувати її чоловіка проти неї.
Для Надії Сергіївни це була остання крапля.
– Я викликала таксі і відправила їх з онучкою на електричку. Поліна казала, що вона не знає, як добратися додому. Та на той момент я була розгнівана, тому мало тим переймалася. Сказала, що сама розбереться. А в гості наступного разу хай приїжджає тоді, коли навчиться нормально поводитися.
Невістку таке ставлення образило. Вона пожалілася чоловікові, тому Денис також не хоче тепер спілкуватися з батьками.
– Не знаю, що невістка розповіла, але син дорікає нам, мовляв, не могли зачекати до суботи, щоб він сам приїхав по дружину з дитиною. А то ж ми, безсердечні, відправили бідну жінку на електричку.
Прикро, що Надія Сергіївна хотіла якнайкраще, але навзаєм отримала таке ставлення. Жінка ніколи не сподівалася, що її доброта обернеться такою карою.
Чи правильно вчинила жінка, як ви вважаєте?
