Мій син підібрав цього кота на вулиці, приблизно десять років тому. Замурзаний третьокласник, порвані штани, вирішив відбити це нещасне кошеня у хлопців, які були старші від нього на один рік. Він гордо вручив мені цей кричущий клубочок прямісінько в руки.
Ще з першого дня вони стали найкращими друзями, хлопчик Данило і кошеня Сірко. Котик дуже любив і нас з чоловіком, але як тільки наш син з’являвся на порозі, то кіт більше нічого не бачив окрім нього. Він швиденько вибігав з кімнати і починав тертися об його ноги.
Сірко вмощувався на подушку до Данила, любив ніжитися на клавіатурі, коли той грав комп’ютерні ігри. А потім Данило приводив своїх дівчат і тільки та, до якої застрибував на коліна Сірко, отримувала схвалення у нас та у синочка. Тепер Данило служить в армії і котику щодня сумує за ним. Весь час тиняється по квартирі, а ввечері продовжує сидіти біля дверей…
Хіба я могла здогадуватися про те, що на перший погляд, простий спрей для взуття може бути настільки небезпечним? Помила я одного разу по весні все зимове взуття, обробила спреєм і поставила одразу все на полиці. Тільки ось провітрити квартиру я не здогадалася, хоч інструкцію до того прочитала декілька разів і відразу ж зібралася, і пішла в магазин.
На свіжому повітрі у мене різко почала крутитися голова, але я швидко віддихалася і не надала цьому ніякого значення. А ось наш Сірко залишився вдома, а вікна були закриті. Я повернулася додому приблизно через дві години і натрапила на нашого Сірка прямісінько в коридорі. Він тихо лежав і кашляв, а під мордочкою була невеличка калюжа зі слини.
Кіт дивився на мене своїми великими очима, немов прощаючись. Поки я сиділа над котом і міркувала, що робити, з роботи повернувся мій чоловік, поглянув на все, що відбувається, взяв на руки Сірка і хутко відправився в ветеринарну клініку, а я слідом за ним.
Тільки в клініці, я згадала про цей спрей для взуття. Лікар розповів, що такі випадки є досить поширеними і результати бувають різні. Промивання, крапельниці…залишається тільки надіятися на краще. І я зі сльозами на очах чекаю, ніжно погладжуючи кожну шерстинку нашого Сірка.
Від запаху спрею в квартирі вже немає й сліду, наші вікна були тепер відкриті навстіж, адже так хочеться дати нашому Сірку побільше свіжого повітря, щоб він дихав і виганяв зі свого маленького організму всі ці отруйні пари…
Вже через місяць додому повинен повернутися наш синочок і як я йому тепер буду дивитися в очі? Він точно не зможе мені це пробачити. Сірко, мій маленький чотирилапий друже, ти мені дуже дорогий, ти наш повноцінний член сім’ї. Мої сльози не можуть виправити моєї дурості. Раптом, Сірко прийшов до тями, порухав трішки своїми вусиками та смикнув хвостиком. Все обійшлося, але рану було ще розслаблятися.
Місяць пролетів непомітно і ось уже наш Сірко сидить на плечах у свого господаря. Не розумію, коли говорять, що у котів коротка память – Сірко не згадав Данила, він просто про нього ніколи не забував…
Тварини пам’ятають все, подекуди, навіть краще ніж люди. І люблять вони нас просто так, беззаперечно та щиро. Говорять, що собачу вірність ні з чим не зрівняти, але котяча нітрохи не слабша.
А у вас є домашні улюбленці?
