Того ранку Орисю розбудив телефонний дзвінок. Якийсь невідомий номер подзвонив о 7:30.
– Алло! – спитала жінка.
Її чоловік недавно вийшов з дому. Він працює в офісі у центрі міста, а вони живуть на околиці. У найближчих планах подружжя – купівля квартири у місті. Тому доводиться так рано прокидатися. Орися встає трохи згодом, збирає дочку у садочок і сама йде працювати.
– Твій чоловік у мене! – відповів їй нібито знайомий жіночий голос. – І ми давно разом!
– Що? Хто ви? Що це за жарти? – в нерозумінні, що відбувається відповіла та. – Мій чоловік поїхав на роботу!
– Ні, він щойно переступив мій поріг! Слухай, хотіла сказати тобі, що він не планує розлучатися. Йому так добре, та й загалом він якийсь нерішучий. Але мені він потрібен без зайвого багажу, розумієш? Сама подавай на розлучення, добре? У нас скоро народиться дитина, їй потрібен батько. – і лінія обірвалась.
Орися ніяк не могла второпати з ким вона розмовляє і чи це якийсь злий жарт, чи правда, яку вона не помічала. Жінка сіла і зателефонувала до чоловіка:
– Щось сталось? Ти ніколи так рано не дзвониш?
– Ти де зараз?
– Під’їжджаю до офісу, – відповів схвильовано Артем. – Люба, все добре?
– Так! Я просто хотіла спитати, що б ти хотів сьогодні на вечерю…
– Ну щось смачненьке. У тебе завжди все смачно! На твій розсуд, але від м’яса я б не відмовився.
– Гаразд. Гарного тобі дня!
– Навзаєм! І поцілуй від мене Софійку.
Орися мучилась від сумління цілий день. Думки про те, що її довгі та міцні стосунки з Артемом могли виявитись фальшивкою просто виводили з рівноваги та викликали ступор. Вона вагалася чи взагалі говорити з ним про цей дзвінок. Адже зранку їй здалося, що все ніби добре, що це їхній звичайний ранок.
За вечерею коханий помітив, що Орися сама не своя і спитав чи все добре.
– Я не виспалась, дякую!
Сумніви все ще мучили її. Говорити чи ні, може це чийсь тупий жарт на який не потрібно звертати увагу, а вона так переймається. Та пізніше вона все ж наважилась все розповісти.
– Ого! – здивовано відповів той. – Я думаю це помилились номером. Ти в курсі, що я працюю лише з чоловіками. Хоча, стривай…
– Що?
– Завтра я все виясню. Здається, я знаю хто це дзвонив. У мого начальника було розлучення, пам’ятаєш?
– Так. Якийсь гучний скандал.
– Так-от. Тоді начальник намагався усе заперечувати й довести, що нічого не було. Але його дружина з впертим характером не хотіла нічого чути. Він досі присилає їй квіти і подарунки, щоб вимолити хоча б шанс на примирення.
– Її голос здався мені таким знайомим. Я ніяк не можу зрозуміти, хто це міг бути.
Наступного дня Артем був налаштований дізнатися усю правду. І йому вдалось. Тою незнайомкою була колишня однокласниця Орисі. Тому й голос був таким знайомим.
Віка кілька місяців тому влаштувалася секретаркою їхнього начальника. Жінці хотілося доброго життя, тож вона вирішила “розіграти” дружину начальника і стати його новою коханою. От тільки він надто сильно любив свою жінку.
Начальник навіть запідозрив секретарку у цьому, але не мав проти неї доказів. Все, що він хотів, то повернути своє колишнє життя. Коли ж Артем розповів свій випадок начальнику відкрились очі.
Орися вирішила покласти цьому край. Вона організувала зустріч з тією самою секретаркою та чоловіками. Навіть вдалося вмовити прийти дружину начальника. Коли ж вона побачила свою колишню однокласницю, то була здивована ще більше. Хоча пригадала, як у школі Віка постійно шукала легких шляхів.
Коли їй не вдалося з начальником вона вирішила перемикнутися на когось іншого. Аргументувала свої дії тим, що краще заводити роман з неодруженим чи розлученим аніж з одруженим.
Жінка у всьому зізналася і згодом написала заяву на звільнення. Не на тих чоловіків вона попала.
Добре, що ця ситуація мала вчасне закінчення. Навіть начальник повернув собі дружину. А те, що Віка виявилась однокласницею Орисі – простий збіг обставин.
Як ви ставитесь до таких як Віка?
Фото з відкритих джерел
