Був би твій син красивий і розумний, я б з тобою одружився. А убоге потомство мені не треба. Раптом ще свій таким народиться”.
Невже їй пощастило і цей чоловік полюбить її дитину? Як дивно! Олена просто раділа. Під час усіх наступних зустрічей її обранець наполегливо розпитував про сина, як у нього справи, і він як себе почуває. Передавав подарунки, будував плани, куди разом у відпустку поїхати. Тобто чоловік не просто закоханий в неї! Він так жваво цікавився її сином, немов він і його власний. Казка почалася.
Подруги говорили, що так не буває. Не вірили. Вона навіть для доказу запис надала. Де Ігор щиро запитував, як її син? Коли можна буде його відвідати, чи одужав хлопчик? І бентежачись, дістав машинку, іграшкову залізницю, різні солодощі.
Подруги заздрісно зітхали. Вони, не маючи дітей, красиві і молоді, були самотніми. А тут таке …
Олені було 32 роки. Свого сина Максимка вона виховувала одна. З його батьком була божевільна любов. Але дізнавшись про дитину, він запропонував його позбутися, сказав, що не потрібен. Навіть грошей дав. Олена їх презирливо жбурнула в обличчя. Більше вони не бачилися. Хоча часом туга за Олексієм була. Той був рідкісний красень – високий, зеленоокий, чорнявий, зі спортивною фігурою.
Втім, Олена і сама була красива – натуральна синьоока блондинка. Їх називали ідеальною парою. Хто ж знав, що ось так закінчиться роман?
Минуло шість років.
Звичайно, відносини в Олени були. Але якось не дуже закінчувалися. Одним потрібно було просто зустрітися. Інші, дізнавшись про те, що у неї син, тихо «зливалися». Треті начебто і жити разом були проти – все-таки у неї була своя квартира, але до дитини ставилися досить прохолодно.
І раптом сталося те знайомство з Ігорем. В той день Олена обідала звично в кафе, недалеко від їхнього офісу. Вона завжди туди ходила. І Ігоря бачила теж. Його не можна було не помітити – брутальний красень, заступник директора сусідньої організації. Він навіть рухався як кінозірка. Правда, завжди байдуже ковзав поглядом по присутніх.
А Олена прийшла з Максимком. Ні, не з сином. Той як завжди, в садку був. А з племінником. Його їй сестра Ірина терміново залишила, коли поїхала з чоловіком до його батьків.
Дитину не було куди подіти, садок на карантині. Олена впросила керівництво взяти племінника на роботу. Ті милостиво пішли назустріч, на один день.
Однакові імена дітей були обумовлені тим, що першим свого синочка так назвала Олена, їй ім’я Максим дуже подобалося. А ось племінник народився на пів року пізніше. У родині чоловіка сестри цим ім’ям всіх називали. І батька так звали, і діда. Тому питання з вибором навіть не стояло. А щоб не плутати дітей, вони сина сестри кликали «Макс», а Оленчиного – «Максимко».
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Макс був хоч і молодший за двоюрідного брата, але здавалося навпаки – старшим. Йому з легкістю давалося все. Він уже говорив англійською (а на своїй рідній навчився говорити ледь навчившись ходити, практично одразу освоїв букви, вже читав і писав). Прекрасно малював. Любив спорт. Віртуозно катався на ковзанах. І навіть у футболі вже показував результати – бігав, знав, як забити гол. Із захватом дивився з батьком всі матчі. Плавав. Чисто зовні це був гарненький блондинчик – з волоссям пісочного кольору, синьоокий, міцний, спортивний. Загалом, племінника Олени всі любили за його таланти. І вона ним теж пишалася. Звичайно, свого синочка теж шалено любила.
І ось коли Макс вже майже допив сік, до них за столик раптом підсів … той самий заступник директора. Почалася невимушена бесіда. Він ласкаво поглядав на Олену. Помовчавши, сказав, що давно хотів підійти, та не наважувався.
Олена вражено мовчала. Вона подумала, що треба було в новому жакеті піти. Почервоніла. І подальше пам’ятала, як в тумані.
Як добре, що племінник у неї такий розумник – краще будь-якого дорослого міг підтримати розмову. І що найцікавіше – Ігоря (так звали чоловіка, як з’ясувалося), анітрохи не напружувало спілкування з дитиною, раз Олена була в напівсвідомості. Навпаки, він задавав питання, дивувався тому, що Макс вже знає дещо з англійської (запитавши його), що вміє кататися на ковзанах та інше. У погляді чоловіка линула таке захоплення, що Олена раділа: напевно, він як батько хороший.
– А у вас діти є, дядько? – раптом запитав Макс.
– Ні, малюк. Але я дуже сподіваюся, що будуть! Дуже скоро! – той подивився на Олену.
І перед прощанням попросив у неї телефон. Кілька разів вони зустрічалися. Ігор розпитував переважно про сина. Яким він народився, як ріс. І Олена розповідала. Потім, захопившись, раптом обсмикувала себе:
– Ой, зовсім заговорилася. Тобі, напевно, це нецікаво.
– Навпаки! Ти знаєш, Оленко, я сам давно хочу дитину. Але щось ось, не складалося.
Передавав подарунки для Максимка. І постійно запитував, коли ж можна відвідати дитину. Олена посміхалася. Від щастя. Візити відкладалися: спочатку Максимко прихворів, а потім його бабуся і дідусь забирали.
Але нарешті настав довгоочікуваний день. Олена зранку одягла сина в парадний костюм. Сказавши, що скоро до них прийде дуже хороший дядько, який йому всі подаруночки передає. І вони підуть гуляти. Дитина, скромна, сором’язлива, радісно закивала.
Коли на порозі з’явився Ігор, обвішаний пакетами і пакунками, хлопчик ще був у своїй кімнаті.
– Синочку, виходь же! Треба привітатися! – покликала його ласкаво Олена.
І Максимко вийшов. Ледве чутно прошепотів «Добрий день!». Згортки впали на підлогу. Олена з подивом дивилася на Ігоря. У того на обличчі була вся гама почуттів: від потрясіння до занепокоєння. Нарешті, він ледве вимовив:
– Е, Оленко, а де ж твій син? Я щось не зрозумів. У нього друзі, чи що, в гостях?
– Ігор, та ось же він! Мій Максимко! – І Олена підвела дитину за ручку до Ігоря.
Тільки той гидливо відсахнувся від дитини, продовживши:
– Якщо це жарт, то вона поганий. Де твій справжній син? Я ж його бачив тоді, в кафе.
Олена все ще не могла зрозуміти, до чого Ігор хилить. Тому просто пояснила, що там, в кафе, був племінник. Син сестри.
– Як син сестри? Господи, а я подумав … Ти ж не сказала. Так ось це твій син? Ну я ідіот! Той чудовий малюк, вундеркінд, не твій? – Ігор провів руками по волоссю.
Олена зажадала пояснень. Максимко втік в кімнату.
І тоді Ігор цинічно відповів. Що давно хотів одружитися. Мати дитину. Тільки ось таку, ідеальну. Як Макс. Племінник Олени.
– Ти красива, молода. Звідки у тебе такий син? Жирний, не говорить майже, мукає тільки щось. Він відсталий? Так, з тим малюком небо і земля. Ну, я і облажався. І не дивись на мене так. Якби твій син був красивим і розумним, я б з тобою одружився. Але таке убоге потомство не потрібно. Раптом і свій таким буде? Мені потрібна була модель моєї майбутньої дитини. І я побачив це у твоєму племіннику, думаючи, що він твій син, – промовив Ігор.
У Олени все в вухах гуло. Їй було так огидно. Так, вона знала, що племінником захоплюються всі без винятку. Але її малюк теж був хорошим! За що з ним так?
– Ну, забирайся звідси ти, нікчема! – крикнула Олена, коли на очі навернулися злі, непрохані сльози.
А Ігор все кричав услід, чи заміжня її сестра?
Коли двері зачинилися, з кімнати з’явився Максимко.
– Дядько пішов? – тихо запитав він.
– Так малюк. Ми вдвох з тобою будемо, добре? Давай ручку твою знову обводити на папірці! Ти ж мамин помічник ростеш! Великий вже мій хлопчик, коханий! – рвучко пригорнула до себе дитину Олена.
Той лише уткнувся в щоку матері.
Забігаючи вперед – через пару років Максимко змінився. Він схуд, змінився і на милому личку сяяли великі зелені, як у рідного батька, очі. «Який гарний хлопчик», – чує на вулиці Олена. Просто ні з того, ні з сього змінилася зовнішність – з дітьми так буває. І він чудово грає в хокей. Не соромиться більше.
З Ігорем вони одного разу випадково зустрілися. І той вражено застиг, побачивши дитину. Навіть зробив спробу підійти, тільки Олена відвела сина і сама від Ігоря відмахнулася.
Зараз вона заміжня і її новий чоловік дуже любить Максимка. І йому абсолютно без різниці, ідеальний той чи ні. Тому що люблять просто так, душею і серцем, а не за щось …
А що ви думаєте про таку позицію Ігоря?
Спосіб, який допоможе розваритися гороху за 10 хвилин без попереднього замочування
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Мамин рецепт: вчора ввечері зробила маску, сьогодні виглядаю блискуче! Вистачило 2 інгредієнтів для щастя …
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
Встигни на піку цвітіння: заповни літрову банку рослинною олією і фіолетовими квітами
Бабуся навчила мене робити садових лебедів. Ви ніколи не вгадаєте, з чого!
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
Ось так дбають про життя мешканців закордоном! Добірка з 16 фото, на яких зображені креативні, а головне – дієві ідеї для комфорту в місті
Фотограф подорожував 20 місяців у пошуках найкрасивіших і унікальних місць на землі
7 шедевральних фільмів, з високим рейтингом від критиків
Спасибі за те, що виховали для мене такого чудового чоловіка
Сучасний манікюр для ідеального образу
Казка в реальності: історія кохання після тяжкої втрати
Невістка хотіла відвести свекра у дім пристарілих. Та після розмови дочки з дідусем одразу передумала
«Незатишна ти собака, і шерсть від тебе і запах, – примовляла господиня. – Йшла би ти і не поверталася»
У мене пішло багато років і сил на те, щоб переписати жіночі ролі в сценарії мого роду. Ролі дівчаток-селянок, у яких був такий собі старт
Запіканка з кабачків з сиром в духовці
Не добігши до жінки трьох-чотирьох метрів, собака пропала, наче розчинилася в океанському мареві
