Колись я дивувалася, як моя бабуся може не любити новорічних свят. Я з нетерпінням чекала на цей період, а вона твердила, що у цей день немає причин для радості. Мовляв, краще раніше лягти спати, ніж переїдатися і витрачати кошти на застілля.
Зараз мені 62 роки. У мене немає ні чоловіка, ні дітей, тому я живу в пустому домі в селі. Натомість у мене є подруги, які живуть по сусідству. Зараз вони переконують мене святкувати Новий рік разом з ними. Усі наші розмови зводяться до обговорення дешевих та цікавих салатів для святкування.
А я не розумію, навіщо ці даремні витрати? Пенсія у нас маленька, то ще купувати на неї ялинки і хлопавки? Уже багато років мене лише дратують привітання з Новим роком.
І чого радіти? Тим паче старим людям. Можливо, це остання новорічна ніч у їхньому життя, то про яке щастя можна говорити? І взагалі, навіщо поводитися так, ніби вам раптом вручили мільйон? Хіба всі ваші проблеми та негаразди кудись зникли? Хіба щось за цю ніч змінилося?
Щодо мене, то я навіть не планую вмикати телевізор. Там показують кожного року одне і те саме. Навіть зірки на естраді не змінюються. Навіть пенсійний вік їм не заважає скакати на сцені.
Я переконана в тому, що у мене є багато однодумців. Однак більшість бояться про це говорити.
А я нещодавно почала більше заглиблюватися в релігію. Вирішила постити, тому гріх весело й гучно зустрічати це свято. І Різдво я планую провести в тишині.
А ви святкуєте Новий рік?
