Вона виглядала, як звичайна бабуся.
Проте вбоге жебраче вбрання, самотній, далекий погляд і сум на обличчі вказували на те, що попри свята у когось життя невеселе.
Закохана пара пройшла повз неї і навіть не звернула уваги. Вони весело розмовляли, сміялись.
Мама з двома дітьми поспішала до бабці , вони несли гостинці старенькій. Теж не подивились на убогу.
Священник, йшов весь у роздумах, його погляд навіть не зачепив зігнуту стару спину.
А вона ледве-ледве пересувалась. Крок за кроком.
Якби інші були уважнішими, то помітили, що бабця сновигала без взуття. Зимою. Пальто було без ґудзиків, вона мусила його притримувати, щоб вітер не роздував. На голові була хустка, вже не в дуже хорошому стані.
Стара жінка дійшла до зупинки і присіла на лавку. Там ще стояло декілька людей: студентка з портфелем, чоловік у шкіряних туфлях, жінка з пакетами. Та ніхто нічого бабці і не сказав. Всі промовчали. Хоч і помітили її босі ноги.
Під’їхав автобус. Бабця ледве видряпалась по сходах в салон. Сіла на місце одразу за водієм.
Маленький хлопчик, який сидів навпроти, з мамою, почав голосно говорити:
– Мамо, подивись! Бабуся боса! Холодно їй певно.. – малий почав ще й пальчиком показувати, про кого саме він говорить.
– Арсене, прибери пальчик! Не можна так показувати, це негарно! – виховувала мама сина.
– У неї ж, мабуть, і діти вже дорослі. Зовсім про свою маму не піклуються – сказала жінка у хутряній шубці. Зробила вона це з почуття власного задоволення – їй же турбуватись за мамою не важко!
Тут заговорила жіночка, яка сиділа всередині автобуса. На колінах тримала два пакети і ще один великий був в ногах.
– Невже ми мало податків сплачуємо? старим бідним людям повинні забезпечувати гідну старість!
– Проти політики ти не попреш. Все роблять собі у вигоду, а про людей не думають! – сказала її подруга.
– Просто люди повинні навчитись самі відкладати кошти на чорний день. Ніхто ж не знає, що їх чекає завтра – підключився інтелігентний чоловік в окулярах.
В автобусі розпочалась дискусія. Люди вважали, що дивляться в корінь проблеми, що вони прониклись історією старенької, підтримали її. та лиш один чоловік вважав ці висказування обурливими. Він витяг 500 гривень і підійшов до бабці, простягну купюру і сказав купити собі якесь взуття.
Повернувся на своє місце чоловік щасливими.
На наступній зупинці зайшов молодий хлопець. В руках у нього була коробка з новими черевиками. Нова модель – він сам гроші збирав. Він сів на сидіння поруч з бабцею. Випадково глянув у низ і побачив голі червоні від морозу стопи бабусі. Йому стало її дуже шкода.
– Бабусь, ти я бачу зовсім змерзла. Взувай давай черевики. У мене вдома ще одні є, а ти ж замерзнеш, як так ходитимеш!
Він не чекав дозволу чи відмови. Присів, відкрив коробку і почав взувати стару. На розмір великі були, але це нестрашно. Зате теплі. Бабця плакати почала і щиро йому дякувати.
Автобус зупинився – хлопець вийшов.
Люди почали вигукувати, обговорювати те, що сталось.
– Це ж Ангел-охоронець ваш був! – сказала жінка з сином.
– Ні, мамо, я бачив його. Це не Ангел ніякий. Це просто Людина.
А як би ви допомогли старенькій?
