У нас у родині є досить дивна звичка. Мої друзі досі не розуміють, чому я так роблю. На Новий Рік та інші свята я замикаю двері на всі оберти та не витягаю ключ. Хтось думає, що я просто наївна та вірю у прикмети. Однак, справа далеко не в цьому.
Це сталося давно, я тоді ще студенткою була. Ось пролунали святкові куранти, як раптом у двері хтось постукав. Я побігла відчиняти – а там нікого. Потім знову постукали. Думала, що це друзі так хотіли пожартувати. А зовсім скоро мені довелося прощатися зі своїм дідусем.
Через декілька років історія повторилася. Стукіт чув навіть мій чоловік. І знову нікого не було. Ми навіть камери спостереження подивилися, але тоді приходили хіба наші гості. Запевняли, що не бачили незнайомців. Та і я знаю, що ніхто так голосно не стукає у двері, є ж дзвінок. Але потім до мене зателефонувала мама з новиною – бабуся пішла на той світ.
Я спершу не вірила у такі знаки долі. Але все так зійшлося. Звісно, що чоловік намагався мене заспокоїти, бо я вже не могла спокійно спати у квартирі та навіть хотіла переїхати. І ось цього року переконався, що це не вигадки.
Ми святкували вдома тільки удвох. Діти були з друзями. Я знала, що вони повернуться пізно. Аж раптом рівно о 12 ночі хтось постукав.
– Хто це тут бешкетує? Зараз поліцію викличу, – сказав чоловік. І знову нікого не було у під’їзді. Декілька днів тому ми поховали його маму. Жінка була здорова та ще молода, а тут таке трапилося. Лікарі до останнього не знають, що саме сталося з нею. Серце миттєво зупинилося.
Відтоді я замикаю двері на всі замки та не витягаю ключа. Прошу друзів мені телефонувати з попередженнями, що сьогодні зайдуть у гості. Чесно кажучи, я вже боюся жити у цій квартирі. Думаю, що варто все-таки переїхати. Друзі рекомендують покликати священника, мовляв, у нас погана атмосфера вдома. Ось як виходить, що приказка “мій дім – моя фортеця” аж ніяк не про цей випадок. Щоразу лякаюся, як чоловік чи діти відчиняють вхідні двері.
Що б ви могли порадити жінці у такій ситуації? Чи траплялися з вами такі випадки?
