Того дня Оксана відпросилася з роботи пошвидше, адже треба було відвезти маленьку Іринку до лікаря. Їхати довго з пересадками, адже поліклініка була аж на іншому кінці міста та й прийом тривав тільки до 4 години дня. Боялася, що не встигне. Коли вийшли з поліклініки, то були такі втомлені. А ще донечка була голодна, автобуса довго не було, а на таксі грошей не вистачало. Здається, що скоро почнеться дощ.
Жінка вирішила подзвонити до чоловіка з надією, що той зможе забрати їх машиною. Він сказав, що неподалік живе його матір, тому хай йдуть до неї. Оксана не дуже хотіла приходити без попередження та запрошення до свекрухи в гості. Все ж чоловік наполіг і сказав, що також приїде туди.
З пустими руками в гості не личить йти, тому вона дорогою зайшла в магазин і купила невеличкий тортик та сік фруктовий. Зважаючи на своє виховання, вона не могла вчинити по-іншому.
У квартирі свекрухи пахло домашньою їжею. Відчувався запах борщу, котлет та смаженої картопельки. Жінки з дочкою їли ще в обід, а зараз був пізній вечір. Живіт по-зрадницькому забурчав.
Свекор з чоловіком сиділи за столом. Вони доїдали рідке, а свекруха готувалася подавати другу страву. Оксана вже прямувала до кухні, коли жінка зупинила її і запропонувала посидіти у вітальні, поки чоловіки повечеряють. Мовляв, потім приєднаєтеся, коли дійде до чаю.
Дівчина не знала як реагувати на таку ситуацію. Їй не лише відібрало мову, але й відбило апетит. Свекруха хоча б з ввічливості могла запросити невістку з онучкою за стіл. Як так можна залишити гостей голодними?
Коли нарешті їх запросили випити чай, та відмовилася. Сказала, що не має апетиту і сила на диван дивитися телевізор. Все ж дочку відправила на кухню перекусити хоча б тортиком. Вже чоловік зателефонував та сказав, що під’їжджає.
Дорогою додому жінка спробувала поговорити з чоловіком і з’ясувати в чому справа. Можливо, він не сказав, що вона з онукою також прийде. Але ні. Тоді жінка прямо запитала, чому свекруха не запросила їх до столу. Чоловік не міг відповісти, але сказав, що він не бачить в цьому нічого страшного. Мовляв, ніхто з голоду не вмер. Матір також з ними не вечеряла і нічого. А порція була розрахована лише на двох.
Тоді жінка дуже образилася на таку поведінку свекрів. Якщо вже така справа, то вже й онука запросити до столу – не чужа дитина! Оксана б потім вже вдома собі перекусила. А чоловік тільки вигороджував рідних батьків та казав, що вона дарма себе накручує, адже нічого поганого не трапилося. Відтоді минуло вже майже рік часу, але жінка досі не може забути той вечір. Навідріз відмовляться зустрічатися з такими “щедрими” родичами та навіть не телефонує до них.
На вашу думку, хто не правий у такій ситуації? Чи правильно вчинив чоловік, коли почав виправдовувати таку поведінку рідних?
