Наш конфлікт з мамою триває вже не перший рік. Річ у тім, що вона хоче проживати зі мною. Зараз я проживаю в столиці. Моїй мамі нещодавно виповнилося 60 років і чомусь вона почала вважати себе старою та немічною. Вона стверджує, що я зобов’язана взяти її до себе на квартиру. Моя мама живе в невеличкому селищі, 500 км від мене. Але суть проблеми заключається в тому, що я не хочу її брати жити до себе.
Ви нічого поганого не подумайте, я її дуже люблю і всіляко стараюся допомагати, але любити та жити з нею – це кардинально різні речі. У мами дуже важкий характер. У неї так і залишилися строгі радянські погляди та традиції, а ще вона постійно намагається всіх повчати. Нічого нового вона не хоче сприймати. Вона завжди прагне, щоб було так, як скаже вона.
Коли я переїхала вчитися в Київ, то зітхнула з полегшенням. Тепер я могла самостійно влаштовувати своє життя і робити те, що мені приємно та цікаво. Я вчилася на заочній формі навчання, а у вільний час працювала у місцевому кафе. Після завершення навчання одразу подалася на роботу в одну компанію. Там у мене зав’язалися романтичні відносини з Павлом, який був начальником мого відділу. Через рік він зробив мені пропозицію, я не вагаючись погодилася. Жили ми у квартирі мого Павла. Мама відвідувала нас декілька разів, але постійно намагалася навести свої порядки та встановити свої правила. Звичайно, що Павло не був в захваті, а мені було прикро та соромно. Згодом у нас народилася дочка, все начебто було добре.
У шлюбі з Павлом ми прожили приблизно 10 років. Але одного разу він зробив те, чого я не могла очікувати. Привів спокійно додому якусь молоду жінку і сказав, щоб моєї ноги від сьогоднішнього дня не було в квартирі. Я зібрала речі, забрала дитину і подалася переночувати до своєї подруги. Через декілька днів почала орендувати квартиру на околиці столиці, дочка пішла в школу. Знайшла собі нову роботу і ось стали ми виживати, тому що життям це назвати не можна.
Павло виплачує нам мінімальні аліменти. На такі гроші сильно не проживеш, всі витрати взяла на себе я. Розповіла про свої життєві негаразди мамі, а вона вже декілька років підряд намагається приїхати до мене. Мені й так важко зараз, намагаюся працювати, забезпечувати себе та дочку, а ще вона буде тут зі своїм важким характером, не хочу…
А що ви скажете на дану ситуацію?
