По сусідству живе сім’я, в якої троє синів. Згодом на світ з’явиться ще один малюк. Їхня мати – чудова жінка з добрим серцем.
Ми з нею в хороших стосунках, але є один нюанс. Вона постійно просить різних сусідів водити її дітей разом зі своїми в дитячий садочок. Спочатку це робила одна жінка, потім її чоловік, а зара таку можливість маю лише я. Свої прохання багатодітна мати пояснює тим, що їй важко зібрати разом усіх своїх дітей.
Моя сусідка вже неодноразово намагалася скористатися моїми послугами, але мені поки що вдавалося цього уникати. То я повідомлення не побачила, то дочка прихворіла. Та вона швидко знаходила когось іншого.
Днями я дізналася, що її середній син з моєю донею будуть вчитися в одній групі. Жінка ходить і радіє, що ми зможемо по черзі водити дітей в садочок або заміняти одно одну за потреби. Та я прекрасно розумію, що саме мені доведеться цим займатися.
Адже у неї скоро буде своїх четверо дітлахів і ще моя дочка. Як вона це собі уявляє? І коляску пхати і всіх тримати за руку не вийде. А їй потрібно пильнувати усіх дітей і двічі з ними перейти дорогу, щоб дістатися до місця призначення. Я б не довірила цій жінці в таких умовах відводити мою дочку. І щиро зізнаюся, що за чужих дітей також не хочу брати на себе відповідальність. Однак я почуваю себе винною, бо не хочу допомогти сусідці.
Як їй правильно пояснити, що я не зможу водити її дітей в садочок? Не хочу, щоб сусідка ображалася на мене. Тим паче наші діти дружать між собою.
Як би ви порадили вчинити у цій ситуації?
