Якщо комусь розказати, то не повірять, що таке можливо.
Декілька днів тому моя сестра звернулася до мене за допомогою. Вона попросила, щоб я приїхала і посиділа з її немовлям. Оскільки у мене був вихідний, я погодилася. Коли побачила сестру, то не одразу впізнала її. Вона була неохайно одягненою, виснаженою та з великими синцями під очима. Було помітно, що молода матуся втомилася.
– Катю, що з тобою? Ігорчик спокою не дає? Бо виглядаєш ти ненайкращим чином!
– І не кажи. В сина ріжуться зубки, тому він постійно плаче. Навіть вночі не може заспокоїтися і не дає мені відпочити. Я вже і спеціальним гелем ясна мащу, і іграшки гумові даю, і колисала, і мультики вмикала. Минулої ночі, коли ці всі ритуали не допомогли, до нас постукали у двері поліцейські. Виявляється, що їх викликали сусіди, які були стурбовані плачем дитини. Я довго переконувала їх, що не чиню жодного насильства над малюком. Та ніхто не вірив, що в Ігоря просто ріжуться зубки. Зрештою мені виписали штраф за те, що я порушу тишу в нічний час. Та в чому моя вина, поясни? – обурилася сестра.
Я поділяю її думку, адже вона зробила все можливе в цій ситуації. Дивують сусіди, які не можуть зрозуміти елементарних речей. Хіба нікому з них не доводилося няньчитися з малюками?
Сестра не знає, хто саме поскаржився на шум. Проте з’ясовувати це вона навіть не збирається, бо зайві сварки їй не потрібні.
Тепер мені цікаво, як на таку ситуацію будуть реагувати мої сусіди? Адже я теж скоро збираюся виходити заміж, а там і діти не за горами. Сподіваюся, що у них буде більше людяності та розуміння.
А як би ви відреагували на таку ситуації, якби були на місці сусідів?
