У моєї знайомої трапилося горе: син вирішив одружитися з дівчинкою не нашого кола. Звичайно, що я її всіляко підтримую, у самої є діти, теж переживала б…
Починаю одразу згадувати Миколаївну і те, як її син вирішив поставити перед фактом – ось моя Марія і ми хочемо розписатися. Що вам потрібно знати про рідню Миколаївни: доктор наук, два кандидати, головний інженер, відомий кардіолог, літературний критик і далі за списком.
А тут з’являється дівчинка, невідмовного походження. Батька взагалі немає, а мама живе в селі.
Миколаївні здавалося, що доля з неї почала просто знущатися. Правда, дівчина себе вела дуже пристойно. Почекай, говорила жінці її подруга Марта, вона зараз обживеться, привикне і почне свої правила встановлювати. Весною син полетів на декілька тижнів у відрядження в США.
Я коли починаю уявляти собі, як це дівчисько ходить по моїй квартирі, то взагалі повертатися додому не хочу, говорила Миколаївна своїй подрузі. Син повернувся додому і ще з порогу оголосив, що в Америці йому запропонували хорошу роботу, а по-друге, там він зустрів Ніколь, тому зі своєю жінкою він терміново хоче розвестися, бо в пятницю рейс назад.
Дівчина почала одразу збирати свої речі. А що у неї було? Невеличка дорожня сумка і пакет. Миколаївна пересилила себе і запиталася: є тобі куди повертатися?
Дівчина сказала, що через місяць в гуртожитку звільниться ліжко, а поки вона буде спати в подружок на розкладачці.
Миколаївна поглянула на неї і сказала: гаразд, можеш тут ще пожити місяць, розкладай речі назад.
Ось так вони прожили разом три тижні. Раптово Миколаївні стало погано, раптово і всерйоз, півтора місяця в лікарні, ледве прийшла до себе. Син лише час від часу телефонував і розповідав про його життя з Ніколь. Подруга Марта перестала приходити до жінки. Дівчина взяла всі турботи на себе: почала варити бульйони, готувала все дієтичне, вмовляла Миколаївну їсти, кожного дня приходила до неї в лікарню.
Дуже підозріла доброта, говорила подруга Марта. Можливо вона хоче, щоб ти її прописала в квартирі? Невдовзі Миколаївну виписали, дівчина відвезла її додому та допомогла піднятися на поверх, але сама вже в квартиру не заходила, не було часу, потрібно було бігти назад на роботу. В квартирі стояла ідеальна чистота. А на кухні була записка: “Ольга Миколаївно, дякую вам за все. Обід в холодильнику”.
Заглянула в кімнату сина, як і не було ніякої дівчини. А вже через тиждень жінка йшла по великому та старому коридору. В одній з кімнат стояло три ліжка, невеликий стіл, а під стіл засунута розкладачка. Глянула на дівчину і спокійним голосом промовила: збирай всі речі і йдемо зі мною, нас таксі чекає.
У вересні вони поїхали з дівчиною в торговий центр, щоб купити їй осіннє пальто, Миколаївна не могла дивитися на те, в чому ходить дівчинка.
Там вони наткнулися на подругу Марту, яка одразу з насмішкою сказала: “А ти я бачу, собі хорошу прислугу знайшла. Добре ти влаштувалася, Миколаївно”.
Миколаївна не розгубилася і відповіла: “Це у тебе прислуга, а для мене як рідна донечка. Пішли, Марія, нам потрібно тобі ще купити нову сумку і штани”.
Миколаївна розповідає, що Марія дуже багато працювала і навіть самотужки зібрала перший внесок на квартиру. Працює з ранку до ночі. Одного разу хотіли випити з нею чай на кухні, я на декілька хвилин відволіклася, дивлюся, а вона заснула сидячи.
Марія – дівчина точно не дурна, але Миколаївна переживає, щоб ніякий бабій не обдурив її, адже зараз таких багато, не з нашого кола…
А вам сподобалася історія?
