Це була моя друга вагітність. Пам’ятаю, як на прийомі побачила дві крихітні плямки.
– Вітаю, у вас буде двійня! – радісно повідомила лікарка.
Я не могла у це повірити. Тепер у моєї донечки будуть дві сестрички чи братика. Однак, дуже хвилювалася, що ми з чоловіком не впораємося. Це ж така велика відповідальність. Василь мене запевнив, що у нас все буде добре.
Тоді у мене був день народження, приїхала вся родина. Звісно, що кожен хотів доторкнутися до животика, послухати, як там стукають серденька у малюків та побажати легких пологів. Ввечері я прибирала на кухні, коли раптом стало погано – води відійшли. Ось це так подарунок буду мати на своє свято. Хутчіше викликали таксі, Вася допоміг дійти до палати у пологовому будинку.
У залі було декілька лікарів, вони щоразу бігали навколо мене та метушилися. Я відчувала, що трапилося щось недобре. Я народила двох здорових дівчаток, вони голосно плакали. Однак, головний акушер перешіптувався про щось з медсестрою.
– Зараз тобі потрібно набратися сил. Намагайся зосередитися на малюкові, – сказав старенький акушер.
– Який малюк, ось мої дівчатка, – ніяково відповідаю.
– У тебе буде не двійня, а трійня!
Я не знала, що робити далі, адже все відбувалося, немов у тумані. Через декілька хвилин я тримала на руках хлопчика.
– Справжній богатир! Здоровий, сильний, – сказала медсестра.
Але я не знала, як про це сказати Василеві.
– Зараз ти дуже здивована, це нормально. Я скажу, як правильно говорити з чоловіком, запам’ятай всі слова, – заспокоював мене лікар.
Вася тоді поїхав додому за деякими документами. А ще по дорозі мав відвезти старшу донечку до моєї мами, поки я буду лежати у пологовому будинку.
– Кохана, як ти? З тобою все гаразд? Я скоро буду, ти не хвилюйся, адже сиджу у машині. – почула я задиханий голос чоловіка у слухавці.
– Ну якщо ти сидиш, то це вже добре. Я б сказала, що це тобі не варто хвилюватися. Я вже народила. Дві донечки та синочок….
Василь спершу довго мовчав. А потім радісно закричав “У мене син!”. Я з легкістю видихнула, а медсестра повезла до палати на відпочинок. Треба все-таки оговтатися від такої новини.
Досі не можу повірити, що це все відбувалося зі мною. Правильно люди кажуть, що щастя багато не буває.
А ви вірите, що такі випадки – це подарунки долі?
