То було село, про яке мало хто знав. Поблизу був великий та густий ліс. Звісно, що поки всі спали, на сусідні грядки та в курники полюбляв заходити у гості ведмідь, адже бачили на стежці великі відбитки лап з кігтями. Всі вже почали хвилюватися – а що як вирішить напасти на людей?
Тоді голова сільради Петро Петрович покликав до себе головного єгеря, пана Віктора.
– Що ж це коїться? Ти як свою роботу виконуєш, що зранку всі жаліються, що ведмідь знову приходив? Ану негайно все виправити, надбило слухати скарги від сусідів!
– А хіба я сам впораюся? Раптом це не один медвідь, а ціла ватага? Як я їх упіймаю?
– Та чому це дика тварина до нас у село ходить? У лісі що, їжі для нього мало?
– Так у нас птиця є. Звідки я знаю? Я єгер, а не зоолог.
Але одного дня тварина зникла. Ніби почула крики мешканців села та зникла геть. А неподалік було невеличке озеро, там люди часто рибу ловили та купалися. Ось три подруги вирішили піти туди на ночівлю, взяли з собою палатку, розпалили багаття. Цілу ніч співали, сміялися.
Зранку пан Віктор обходив свою територію, як раптом чує дикий крик. Підбіг до старенького дідуся, який біля озера хотів риби наловити, та сам ледь не посивів – палатка подерта, всюди кров та три дівчинки лежать. Невже це ведмідь зробив? Хутчіше викликав швидку, можливо, що встигне їх врятувати. Молився, шоб місцевий фельдшер швидко привіз дівчаток у лікарню. Встигли врятувати!
Але люди боялися тепер з будинку виходити. Тоді Віктор вирішив зібрати чоловіків з села та зробити вилазку. Через декілька годин знайшов невеликий барліг. Там спали декілька ведмежаток, а мама спокійно лежала, не накинулася на незнайомого чоловіка з рушницею. Немов відчувала, що у Віктора добре серце та він її не скривдить.
Раптом почувся вистріл. Це був сільський голова.
– Знаєш, що ведмідь, який скуштував людську кров – то небезпечна та скажена тварина? А малі нехай тут лежать, вже великі. Зможуть дати собі раду. Зате у селі більше ніхто не буде скаржитися.
Здається, усі забули про те, що трапилося. Дівчатка продовжували дружити. Вони навіть завагітніли в той самий час, але нікому не розповідали, хто батько дитини. Підозри впали на лісника, мовляв, він міг це зробити, поки дівчата спали біля озера. Звісно, ніхто прямо в очі не наважувався щось сказати, але до сільського голови зверталися:
– Вікторе, що ти накоїв? Вже глузд здоровий втратив чи що? Я тебе заставлю тест зробити! Бо мене вже ті старі пліткарки дістали!
– Прошу, роби. У мене совість чиста, бачить Бог. Я не винен.
– Та невже тоді від ведмедя вагітні?
Вже стара секретарка, яка підслуховувала розмову, зайшла у кабінет
– Це все інопланетянин! Нечисть!
Тоді вже всі боялися навіть згадувати про дівчат, а їх хати та батьків обходили десятою дорогою та проклинали. Тільки священник отець Микола приходив у гості до них. Через декілька місяців народилися дві золотоволосі дівчинки та один чорнявий хлопчик. Здорові, радісно разом гралися біля лісу, часто заходили у гості до пана Віктора, він цікаві історії про тварин розповідав. А сусіди вже забули про ту історію.
Нещодавно до села приїхав один чоловік, 35 років на вигляд. Був одягнений у стару куртку та подерті джинси. Підійшов до магазину та попросив у чоловіків сигарку
– А ти хто такий? Чому сюди приїхав
– Та ось сподобалося мені ваше село. Хочу тут залишитися. Роботу шукаю, я все можу і на все готовий.
– Піди на ферму, там якраз тракториста треба.
Однак, він зупинився біля дитячого майданчику, де гралися дві дівчинки з хлопчиком. Сів на лавочку та довго на них дивився. Стара секретарка підбігла до Віктора, який якраз повертався додому та почала бити на сполох, мовляв, зараз дітей викраде, допоможи.
Чоловік підбіг до незнайомця та схопив його за куртку:
– Ану, признавайся, ти чого тут сидиш? Дітей хочеш скривдити чи що?
– Та це мої діти рідні, гляньте!
І правда. Віктор зі старою секретаркою подивився на незнайомця, а потім на малюків. Темне волосся, карі очі та навіть така сама горбинка на носі. Тут і тест на батьківство не треба робити.
Того злощасного вечора чоловік втік з тюрми, яка була за декілька кілометрів від села. Побачив молодих та беззахисних дівчаток у палатці… А потім почув, як хтось реве. Виглянув з палатки – а то дикий ведмідь біжить. Перелякався, що ледь штани не загубив.
Така гірка правда швидко рознеслася по селі. Незнайомця забрали у поліцію, хоча всі односельчани хотіли влаштувати самосуд. А дівчатка на допиті зізналися про згвалтування. Боялися комусь розповідати, бо ще засміють у селі.
Того вечора пан Віктор пішов до лісу з дітками. У торбинці ніс свіже м’ясо. З-за кущів вийшли три ведмеді
– Ось, познайомтеся. Три дитини, три людини, три тварини… Ваша мама хоча й померла, але врятувала тих дівчаток – сказав чоловік та пригостити тварин ласощами. Він ледь не щодня після того випадку на озері приходив до ведмежаток та годував їх у барлозі. Якби не пан Віктор, то давно б загинули голодною смертю.
Незнайомця посадили. А дівчатка знайшли із сусідніх сіл чоловіків. Майже 3 дні гуляли весілля. А дітки щодня приходити до старенького пана Віктора та просили розказати цікаві історії про ведмедів.
А ви вірите у силу диких тварин?
