Мій друг Діма закохався. Нам з ним було по 14 років, Маринці, в яку Діма закохався – 15. Я йому відразу сказав, «ловити йому там немає що» і помилився. Маринка буквально відразу відповіла моєму дружку взаємністю. За пару днів їх шкільний роман так розвинувся, що вони вирішили – їм пора зустрітися десь в інтимній обстановці. Мені про це вони розповіли, коли вже все самі продумали.
Вони вирішили провести цей захід у Маринки вдома, а всю цю справу обставити треба так, ніби ми з Дімою прийшли до Маринки в гості займатися алгеброю. А я звичайно «ЯКЩО ЩОСЬ ПІДЕ НЕ ТАК» повинен був своєю присутністю надати даному заходу легітимність! Я вирішив з усього цього отримати максимальну вигоду, «а для мене подружка у Маринки є?». Виявилося, що вони це передбачали і для мене запросять подружку Світлану. Я скис відразу.
У дівчат, так буває дуже часто, одна висока фігуриста блондинка як Маринка, а друга миша сіра. Ось Світлана була ця миша. Тільки хотів відкрити рот і сказати що я думаю, як мене відразу запитали «я друг чи як?». Ну звичайно друг, і я погодився. І ось день «Х», прийшли ми до Маринки додому. Всю дорогу у мене крутилася одна думка, що мені робити з цією Світланою, просто голову зламав. А коли нам відкрила двері Маринка, все сталося чудесним чином, Світлана не прийшла. Я шумно випустив повітря. А ці закохані, раз і пропали, поки я задоволений переварював новину, вони пішли до Маринки в кімнату і там закрилися. Стою посеред великого передпокої, і думаю, а тепер що?
Вирішив пройтися по квартирі, за мною почав бігати песик Марини, пудель. А квартира треба сказати крута, тато багато їздив по закордонах, привозив різні сувеніри, всюди стояли черепашки, на стінах висіли якісь маски дикунів, в одному кутку біля величезної вази навіть стояв даний спис. Я ходжу по квартирі, пудель на відстані за мною цокає кігтями, стежить, щоб я щось не поцупив. Так я добрався до кухні. На столі в кухні стоїть відкрита банка згущеного молока і поруч на блюдечку ложка, згущене молоко – моя слабкість.
Банку в одну руку, ложечку в іншу, відкопилив мізинчик і приготувався отримувати задоволення. І тут, на тобі, а куди подівся песик? Я вже приготувався розкрити рот і покликати його, як почув у передпокої приглушений чоловічий бас. Тато Марини прийшов додому і пестить собаку, мене охопила паніка. Я як уявив собі, як він заходить в коридор, а тут такий хлопець, паніка мене охопила ще більше. Заметушився я в коридорі, потім влетів в туалет і сховав банку за унітазом, вискочив знову в коридор і почав скребти в кімнату, а у самого волосся дибки стоїть і дивлюся в початок коридору, чекаю коли тато Маринки там з’явиться.
Двері відкрилися і я відразу влетів в кімнату, нам звичайно треба було просто сісти за підручник і все. Але я від страху так сильно грюкнув дверима, що буквально одразу в них почав стукати тато. Паніка зросла багаторазово, я рвонув нарізати кола по кімнаті, Діма, піддавшись моєму настрою, за мною. Нарізаючи кола, я час від часу намагався залізти під стіл, то під ліжко. А треба сказати, що хоч квартира і була обставлена, у Маринки в кімнаті все було по-спартанськи. Стіл, стілець, ліжко і пару полиць на стіні.
Нема куди діватися, а ще четвертий поверх. А тато вже наполегливо стукає в двері і вимагає їх відкрити, він же ясна річ чує як в кімнаті біснуються два молодих кабанчика. Маринка просто стояла в центрі кімнати і дивилася на все це неподобство очманіло. Нарізаючи сорок перше коло, я побачив, що в кімнаті є ще одні двері. Підлітаю, відкриваю, а це шафа, на підлозі коробки напевно з-під взуття, на перекладині на вішалках висять речі Марині, я відразу поліз в неї, Діма за мною, я відгородився від нього вішалкою з якоюсь одягом і ми закрили двері.
У шафі ніхто не дихав, ми з Дімою перетворилися в два величезних вуха. Маринка відкрила татові двері. Буквально одразу відчинилися двері в шафу. Я тільки побачив як в шафу проникла величезна волохата лапа, схопила Андрія просто за обличчя, висмикнула його з шафи. Мені навіть здалося, що я почув цмокаючий звук, потім звук смачного пендель, і крик засмученого самця горили. Тато був дуже засмучений. Я закрив очі, щоб в 14 років не отримати інфаркт. Бах, і двері шафи закрилися.
Я не можу передати це почуття, коли я зрозумів, що я врятований, мене не знайшли, не знайшли, не знайшли! Але тут відразу з’явилася жахлива думка, «і скільки мені тут сидіти, до ночі?», чекати поки тато засне. А у мене вдома вже батьки на той час обдзвонюють всі морги. Чорт, треба здаватися, отримувати свій пендель і валити з цього кошмару. А за дверима шафи, тато Маринки, зовсім не соромлячись у виразах, розповідав 15-річній дівчині, куди приведе її ця крива доріжка. Я наважився. Відкриваю двері, виходжу і кажу «Добрий день», я ж не на вулиці ріс, мене тато з мамою виховували.
Вираз обличчя тата Марини починає змінюватися, його нижня щелепа буквально відвисає. Я повільно доходжу до дверей, повертаюся, і кажу «До побачення», виходжу в коридор і ось тут, який там Усейн Болт, в цей момент мене б ракета не наздогнала. На наступний день в школі Маринка розповіла, що батьки ще до третьої години ночі сміялися у своїй кімнаті, а коли її тато знайшов вранці за унітазом банку згущеного молока, він просто ліг на підлогу і відмовився йти на роботу.
Вам підняла настрій ця історія?
