Коли прийде старість ми не будемо шкодувати про те, що мало їздили світом.
І не дуже перейматимемося тим, що мало займалися духовним просвітленням. І не жалітимемо про неправильне виховання дітей.
Психологи, які не знайомі зі старістю, запевняють, що ми шкодуватимемо, бо не присвятили своє життя мистцеву і творчості. Аякже.
Після тривалого спілкування з літніми людьми, які відзначалися ментальним здоров’ям, можу сказати, що найбільше жалю в їхньому серці було через те, що вони дозволяли собою користуватися.
Вони терпіли приниження, образи та підступні вчинки.
“Хіба я не могла відмовити босу, який змушував мене працювати понаднормово?”, – бідкалася одна.
Інша з сумом згадувала, як приймала в гості своїх далеких родичів. Вони залишалися на декілька тижнів, а жінці доводилося не лише з дітьми тіснитися в одній кімнаті, але й бути домогосподаркою для цілої роти.
Були й такі, які терпіли насильство та алкоголізм чоловіка.
Хтось страждав від чужих вимог та очікувань. Хтось боявся образити інших, тому нехтував своїми почуттями.
Усім хочеться бути хорошою людиною в очах інших. Байдуже, що для цього доводиться терпіти масу незручностей, дозволяти витирати об себе ноги і жертвувати своїми бажаннями.
Ви можете уявити, що в 90 років бабуся досі шкодує, що свого часу не могла сказати “ні”, коли її щось не влаштовувало.
Кожен з нас на старості буде шкодувати про даремно витрачений час і сили. Про добровільні кайдани. Про невиправдані жертви.
Вашу доброзичливість і терпіння не всі готові гідно оцінити. Тоді навіщо напружуватися? Відкиньте зайвий вантаж. Тоді знайдеться час для подорожей, відпочинку, сім’ї та улюбленого хобі. А головне, ваша душа буде спокійною. Для цього навчіться відмовляти або ігнорувати нахабних людей.
Ось і все.
А ви вмієте казати “ні”?
