Ніколи не знаєш, які сюрпризи може підкинути доля. Ти будуєш плани та мрії, які в один момент руйнуються і виявляються нездійсненними. Тоді змінюється твій світогляд і погляди на життя. Як не здаватися у такому випадку і продовжувати рухатися вперед?
Герой сьогоднішньої історії написав лист, в якому поділився своїми переживаннями. Цікаво, а що ви думаєте з цього приводу?
“У свої 55 я зрозумів, що не люблю свою дружину, хоча ми разом вже 30 років. За цей час вона віддалилася від мене і стала чужою. У наших стосунках немає турботи та тепла.
Як тільки наші діти виросли і роз’їхалися, я відчув, що всередині моєї душі – пусто. Ми з дружиною залишилися вдвох у трикімнатній квартирі. Наша місія виконана: ми виростили дітей і тепер наше життя втратило сенс.
Я продовжував ходити на роботу, а дружина – займатися побутовими справами. Ми ночували в різних кімнатах і зустрічалися лише на кухні або перед телевізором. З мого боку була спроба повернути колишній вогонь. Спеціально з цією метою я придбав дачу в селі, щоб разом там проводити вихідні. Однак дружина навідріз відмовилася туди їздити.
Вперше вона зайшла на ділянку і одразу оцінним оглядом оглядалася навколо. Звичайно, що для неї, міської панянки, тут було нічого робити. Я зайнявся справами біля дому, а дружина тим часом лежала на гамаку. Чи почув я якісь слова вдячності, чи пропозицію допомогти? Ні.
Згодом я зрозумів, що мені хочеться переїхати на дачу. Побути та рутина з’їдали мене зсередини, а сільська місцевість стала для мене ковтком свіжого повітря. Дружина лише зраділа моєму рішенню, але сама переїжджати не збиралася.
Ми домовилися регулярно зустрічатися, тому раз на декілька днів я повертався в місто. Згодом наші зустрічі зводилися до одного разу в місяць. Ми були наче чужі люди, які перекидувалися десятком слів.
Я ніколи не міг подумати, що у такому віці зможу знову закохатися. Адже я все життя був вірний лише своїй дружині. Однак зараз, коли у мене немає до неї почуттів, я почав звертати увагу на інших жінок. У мене виникла симпатія до сусідки, яка молодша на 10 років.
Спочатку я допомагав їй по господарству, а вона натомість пригощала мене домашньою випічкою. Згодом ми почали ще більше спілкуватися. Нам було цікаво проводити час разом. Це все переросло в стосунки, про які перший час ніхто не знав.
Зараз я хочу розлучитися з дружиною, але не наважуюся це зробити. Якщо діти мене зрозуміють, то інші знайомі та родичі будуть засуджувати. Ніхто ж не знає, що у мене з дружиною вже давно немає ніяких стосунків і вона з байдужість до мене ставиться. Не хочеться, щоб мою сусідку звинувачували у розколі сім’ї.
Мабуть, ніколи не пізно змінити своє життя. Однак для цього потрібно набратися мужності. Не кожному під силу спалити всі мости і зробити крок назустріч невідомому. А з іншого боку, не хочеться до кінця своїх днів жаліти про те, чого так і не зробив.
А що б ви порекомендували зробити чоловікові у цій ситуації?
