Моє життя під постійним контролем свекрухи. Так, вона хороша жінка, але мені не подобається, коли хтось лізе туди, куди не просять. Одразу після весілля ми з чоловіком вирішили, що не заробимо грошей на власну квартиру, якщо не поїдемо на заробітки. Спочатку закордон відправився чоловік. Ми домовилися, що як тільки він облаштується, то я також приїду. Вдвох наскладати необхідну суму буде легше.
Однак доля внесла свої корективи. Зовсім скоро я дізналася, що чекаю дитину. Чоловікові довелося їхати самому. Зрештою на зароблені кошти ми купили невелику квартиру неподалік від дому свекрухи. Це було 5 років тому. Після народження сина було не легко. Мені, як молодій матусі, потрібна була допомога, тому свекруха, яка проводила в нас цілі дні, не мішала.
Та коли син пішов в дитячий садочок, а я повернулася на роботу, свекруха за старою звичкою постійно в нас гостювала. Я пробувала з нею на цю тему поговорити, мовляв, у кожного є свій дім і нам з чоловіком також інколи потрібен особистий простір. Та труднощі були через те, що саме бабуся забирала онука із садочка, бо у нас не було такої можливості. Лише це заважає мені відбірати у неї ключі. А до себе дитину свекруха не хоче впускати, бо переживає за свою колекцію кришталевих ваз.
Все б нічого, якби жінка не приходила навіть на вихідних! Вона не попереджає про свої візити і відкриває двері самостійно. Складається враження, що ми живемо усі разом.Тоді навіщо нам окрема квартира? Я пробувала говорити про це з чоловіком, але він не розуміє, що мене не влаштовує.
Хіба ви б хотіли з самого ранку, лежачи в ліжку, побачити у своїй спальні сторонню людину, про чий візит ви навіть не підозрювали? Інколи мені так хочеться побути наодинці з собою, зайнятися робочими питаннями чи почитати книжку в тиші, поки чоловік з сином гуляють на вулиці. Але ж де там! Свекруха тут як тут. Мене лише одна її поява починає дратувати. Мені набрид такий стан справ. Ні розмови, ні аргументи не допомагають. Що мені робити?
А ви стикалися з подібними ситуаціями?
