Ми з Володимиром вирішили купити після весілля квартиру в іпотеку. Адже так вигідніше, ніж винаймати в оренду і багато років складати необхідну суму на покупку.
Оскільки з фінансами тоді було туго, то ми звернулися по допомогу до батьків. Мої одразу дали на перший внесок стільки, скільки могли. Щодо свекрухи, то вона пообіцяла продати дачу, а виручені кошти віддати нам. Сказано – зроблено.
На ремонт у нас також не було зайвих фінансів, тому батько, який багато років працював будівельником, допоміг нам. Важко описати, яки ми чекали на цю квартиру і як раділи, що зможемо жити окремо.
Одного разу до мене зателефонувала свекруха і попередила, що зараз вона до нас зайде. Я думала, що Світлана Петрівна просто хоче нас провідати, проте помилилася…
Матір мого чоловіка з’явилася на порозі зі своїми речами. Вона сказала, що поживе деякий час разом з нами. Зрештою, вона дала частину грошей, тому має на це право. Я вирішила не сперечатися.
Зазвичай я готую їжу раз у два чи навіть три дні. Адже після роботи зовсім не має сил щодня стояти на кухні. Одного разу я повернулася, а в холодильнику пусто. Питаю, де всі харчі. Натомість свекруха накинулася на мене зі звинуваченнями, мовляв, я шкодую для неї миски несмачного супу. Така картина відбувалася регулярно.
Згодом ситуація тільки погіршилася. Свекруха почала нишпорити в моїх речах. Коли я зробила їй зауваження, то почула у відповідь, що чоловік мене скоро покине через розпусну білизну, в якій я точно йому зраджую. Жінка почала погрожувати розподілом майна. На цьому мій терпець увірвався. Я сказала все, що думаю Володимиру. Проте він став на захист матері, мовляв, поки дітей немає хай живе.
Я вирішила діяти рішуче. Замість того, щоб піти на роботу, я сходила в магазин по новий замок. Поки свекрухи не було вдома, я викликала майстра і змінила його. Потім зібрала речі Світлани Петрівни і виставила їх за двері. Чоловіка поставила перед вибором: або я, або його матір.
Коли свекруха зрозуміла, що відбувається, то одразу зателефонувала до сина зі скаргами. Проте він сказав, що я для нього важливіша. Звичайно, це обурило матір чоловіка, але їй довелося повернутися у свій дім.
Згодом у нас народився син. Проте бабуся зовсім не спілкується з ним. Адже вона вирішила відсудити в нас частину квартири. Коли чоловік сказав, щоб вона схаменулася, Світлана Петрівна продовжила вимагати свої гроші. При свідках ми повернули те, що вона свого часу вклала.
Зараз ми не підтримуємо зв’язок з матір’ю чоловіка. Володимир навіть не захотів провідати її, коли та потрапила в лікарню. Звичайно, що мені шкода Світлану Петрівну, але вона сама у всьому винна. Прикро, що свекруха досі цього не усвідомила.
А на вашу думку, чи варто молодій парі жити разом з батьками?
