Галина та Степан були сусідами. Жили в одному під’їзді, але на різних поверхах – жінка на другому, а чоловік на третьому. Його діти давно переїхали до Києва та залишилися там жити. Кожен зробив блискучу кар’єру та вже і родина є. Привозять онуків до дідуся на вихідні та свята. Зараз вони немов душевна розрада для пенсіонера. Дружина померла багато років тому, та чоловік відмовився шукати когось іншого. Так кохав, що вирішив зостатися самотнім до кінця життя. Правда, хвороби докучають, тому до лікарні чоловік вже приходить, як до себе додому.
Галина також живе одна. Ще у молодому віці вийшла заміж за одного хлопця та народила сина. Тоді була криза і чоловік поїхав на заробітки, бо грошей ледь-ледь на харчування вистачало. Так і зник. Та жінка не засмучувалася – сама підіймала на ноги хлопчика. Той добре закінчив школу, вступив у хороший університет. Та довго не мій влаштуватися на роботу, тому вирішив поїхати закордон. Там і залишився, вже й громадянство отримав. Тому рідко приїздить до матері, два рази в рік – максимум. Онуків жінка бачила тільки на фото та відео. Син казав, що постійно то проблеми з документами, то нема можливості виїхати.
Одного разу Степан зустрів Галину, допоміг підняти важкі пакунки з продуктами додому. А та запросила його на чай – хотіла якось віддячити за поміч. Так вони й почали спілкуватися. Гуляли разом ввечері у парку біля дому, допомагали один одному у господарстві. Якщо у жінки кран зламається – Степан одразу прийде на допомогу. А Галина йому натомість напече улюблених пиріжків з повидлом. Так і помалу між ними зростали теплі почуття кохання. Вже й забули, хто перший запропонував жити разом – адже так легше та веселіше. Вирішили, що Степан переїде до жінки, адже у неї квартира більша. Та і недалеко – спуститися поверхом нижче. А квартиру чоловіка спершу хотіли здавати в оренду. Забрали все речі, які чоловік оберігав всім своїм серцем, та облаштували балкон Галі під такий собі склад. Та і багато корисної техніки забрали до себе – жінці буде легше готувати.
Так місяць прожили у коханні та злагоді. Але сини чоловіка останнім часом почали ледь не щодня телефонувати до батька, питатися, як його здоров’я. Така “опіка” насторожила літню пару. Одного разу вирішили приїхати в гості, без попередження. Але ж не знали, що тато вже не живе у тій квартирі, а здає в оренду молодій парі.
– Алло, тату, а ти де? Ми тут стукаємо, а нам двері відчиняє якась дівчина. Каже, що вона тут живе.
– Синку, я поверхом нижче живу. А чому ви так без попередження? Зателефонували раніше, то ми б щось смачне для вас приготували, стіл накрили.
Запросили синів у гості. Поки Галина поралася на кухні, щоб приготувати щось смачне та щоб гості довго не чекали, Степан говорив зі своїми синами. Щось голосно та емоційно обговорювали. Жінка вирішила прислухатися до розмови, адже двері були прикриті до кімнати.
-Тату, тобі вже скільки років! А ти ось таке зробив! Та хіба так можна?! У тебе є своя квартира, а ти у якоїсь старої живеш! – намовляли хлопці свого батька.
Чоловік мовчав. Згодом, сини почали переносити від речі батька назад у квартиру, а наступного дня пара з’їхала геть. Степан повернувся до своєї маленької квартирки. Навіть не попрощався з жінкою. А сини часто приїздили до нього та уважно слідкували, щоб він з Галиною навіть не смів розмовляти. Відтоді пенсіонер уникав зустрічей з жінкою.
Галина довго не могла зрозуміти, що трапилося тоді. Адже чоловік навіть не заступився за неї! Щоночі гірко плакала. Навіщо з нею так вчинили? Вона ж кохала чоловіка…
Що б ви порадили зробити Галині у такій ситуації?
