Тоді мій сон перервав гучний дзвінок з домофона. Хутчіше піднялася з дивану, накинула халат, паралельно шукаю домашні капці. Знайшла тільки один. Байдуже, одягла та побігла до дверей. І хто це може бути? Я нікого у гості не чекала, зараз всі ще сплять у такий час!
Підіймаю слухавку.
– Відчиніть, будь ласка, – хтось ніжно просить у слухавку. Здається, що це була мала дитина.
Я аж налякалася – невже з хлопчиком щось сталося? Серце від хвилювання ледь з грудей не встрибнуло. Почимчикувала на кухню. Рука автоматично потяглася до кави. Однак, згадала, що він неї потім не засну. Тому дістала з полиці чай з ромашкою. Хтось колись приніс та радив пити, мовляв, це хороше заспокійливе. Цілу ніч крутилася, не могла заснути. Ще й на ранок голова боліла, що ледь піднялася з ліжка. Так що дітей до школи відвіз чоловік, а я залишилася вдома. Навіть на роботі взяла лікарняний.
Тільки-но змогла спокійно вмоститися на ліжку та заснути – хтось почав кулаками грюкати у мої двері. На порозі стояла жінка, років 30 на вигляд та посміхалася. Правда, від такої посмішки мене ледь не знудило. Чомусь вона мені одразу не сподобалася.
– То це ви, мабуть, вчора відключити гучність у домофоні? Мій син вчора дзвонив, але ви не відчиняли. І я спускалася на перший поверх, щоб відчинити двері до під’їзду!
Ось так весело у мене починається ранок. Сусідка навіть не привіталася, одразу з порогу претензії свої виставляє. Чесно кажучи, я тоді декілька секунд ще думала, що ж відповісти на її слова.
– Ем. Я вчора відчинила вашому хлопчику двері, він до мене дзвонив.
– Це було вперше. А потім він пішов у магазин, вдома не було хліба. То мій Петрик до вас дзвонив, але ви не підняли слухавку!
– Ну так. Але ж він мені заважав спати. Тому я його відключила.
– Через вас мій син довго не міг зайти до будинку!
– А ваш домофон зламався? Чому ви майстра не викликали чи не зробили запасні ключі?
– Так ми і не ставили домофон. А навіщо? – і так наївно закліпала очима, ніби не розуміла, яка зараз абсурдна ситуація виходить.
Декілька місяців тому у наш будинок поставили нову систему для домофонів. Деякі сусіди були проти, адже треба платити майже тисячу гривень з кожної квартири. Ну а хтось взагалі не поставив, тому тепер двері відчиняють ключем. Мовляв, до них у гості ніхто не приходить і нема такої необхідності у домофоні. Однак, деякі сусіди настільки знахабніли, що часто телефонують у мою квартиру та просять відчинити двері. Тепер така дрібниця переросла у справжню проблему.
– Ми не ставили домофон, нам не треба. А тобі що, важко дитині двері відчинити? Я не можу щоразу спускатися з восьмого поверху на перший! Тим паче, що у мене вдома справ багато!
– Так, мені важко. Я не буду щоразу бігти до дверей та відчиняти вашому синові, коли він у магазин йде чи до школи. Краще поставте собі домофон або ж зробіть для нього дублікат ключика.
А сусідка тільки нахабно закотила очі та щось пробурмотіла під ніс. Я не хотіла псувати собі настрій, тому зачинила двері та пішла на кухню.
Чесно кажучи, я не прихильниця скандалів та інтриг. Не хочу сваритися з сусідами через всякі дурниці. Однак, це не мої проблеми, що чужа мені людина не може зайти в гості до сусідів. Я заплатила з чоловіком чималі гроші на нову систему. А щось не подобається – зробіть собі ключі або ж просто відчиняйте двері самі.
Але це був не єдиний випадок. Часто сусіди, м’яко кажучи, взагалі дозволяються собі багато зайвого. Наприклад, молода пара нещодавно викликала кур’єра та вказала мою квартиру, щоб не спускатися та не відчиняти двері. І тут до мене дзвонить незнайомий чоловік, каже, що привіз піцу та “з вас 500 гривень”. Я тоді скасувала замовлення. Ну звісно, що сусіди залишилися голодними та зробили мене винною у цій ситуації.
Або ж старенька сусідка пані Зіна прийшла до мене зранку і каже:
– До мене має приїхати лікар, я сказала номер твоєї квартири. Я стара, не можу йому двері відчинити, будь ласка, пусти його.
Тоді я не могла відмовити старенькій. Ну але така поведінка мне вже починає дратувати!
Я знаю, що та нахабна жіночка має сина. Він, здається, тільки в 4 класі навчається. Його зі школи забирала колись сусідка, бабуся Маша, яка живе у іншому будинку. Вона думала, що та пані буде платити гроші, бо щодня забирає та відводить хлопчика на заняття, інколи може його нагодувати та погуляти з ним у парку. А ще тягала важкий портфель. Але та мама навіть жодного разу не подякувала старенькій, можете собі це уявити! І я знаю, що вони не з бідної родини, грошей у них багато. Чого тільки вартує красива іномарка біля будинку. Однак, жінка навідріз відмовилася платити бабусі за таку допомогу.
Тоді я зрозуміла, що існує певний вид людей – думають, що їм всі винні. Навіть, якщо це незнайома людина або ж сусідка з іншої квартири. Ну, наприклад, у неї розписався цукор. І ні, вона не прибере. Адже вважає, що це не її робота. Чекатиме, поки прийде прибиральниця. Або ж хтось з небайдужих сусідів все підмете. Машину поставить так, що ні пройти ні проїхати. Недопалки скидає через вікно, байдуже, що там на лавочці сидять люди. І чхали вони на ваші зауваження, їм ті слова, м’яко кажучи, до одного місця. Ще й з вами можуть полаятись.
Того ж вечора моя молодша донечка прийшла додому вся в сльозах. Виявилося, що та нахаба вирішила залякати її. Поки донька гралася на дворі, до неї підійшла сусідка та почала кричати:
– Це твоя мама звук відключила у домофоні? Ну з 30 квартири?
– Так, то моя мама.
– Скажи їй, щоб вона негайно все поміняла! А що як трапиться екстрена ситуація і ніхто не зможе двері відчинити? То ваша родина буде винною!
Ну а донька злякалася та почала плакати. Потім ще й потайки все-таки ввімкнула гучність на домофоні. Хочу сказати, що зараз бабуся Маша не приходить до її сина. Та і на дворі з такою сусідкою ніхто навіть не вітається, у дитини нема друзів. Ось таку репутацію вона заслужила. І мене її не шкода.
Що робити з такою нахабною сусідкою?
