Вчителька попросила нас нікому не розповідали про те що сталося, навіть своїм батькам

Коли це трапилося, я вчився у 8 класі. Вчителі організували позачергові збори, на яких нас попросили мовчати і не розводити плітки. Навіть батьки не мали знати про те, що трапилося. Однак чи варто довіряти дітям секрети?

У мене була однокласниця, на ім’я Катя. Вона – звичайна тиха дівчинка, яка мала лише одну подругу. Зі Світланою вони були практично нерозлучними. Дівчата разом гуляли і виконували домашні завдання. Навіть оцінки вони отримували ідентичні. 

Це був ще один сонячний весняний день. На останньому уроці кожен рахував хвилини до дзвінка. Раптом монолог вчительки перервала Світлана, яка, знепритомнівши, впала на підлогу.

Усі однокласники перелякано розбіглися у різні кути класу. До дівчини кинулася лише вчителька.

– Нехай староста покличе директора і скаже йому дзвонити у швидку – командувала вона. – І принесіть мені терміново склянку води!

За мить всі вказівки були виконані. Приїхали медики, які взялися оглядати Світлану. Ми з однокласниками стурбовано стояли в коридорі. Лікар вийшов з класу і сказав:

– Дзвоніть в поліцію. Потрібно все правильно оформити…

– А що з дівчинкою? – запитала вчителька.

– Вона померла двадцять хвилин тому, – тихо відказав лікар.

Усі замовкли. У коридорі запанувала тиша. 

– Світланко! – відчайдушно крикнула Катя, намагаючись пробратися в клас.

– Катю, не заходь туди! – спробувала зупинити її вчителька.

Однак дівчині вдалося зайти всередину. Вона впала навколішки перед подругою й обійняла її.

– Світланко, отямся. Живи, живи, живи, – постійно повторювала вона.

Вчителька спробувала забрати Катю геть, але лікар втрутився і сказав:

– Нехай попрощається…

Через п’ять хвилин сталося неможливе. Світлана спочатку поворухнула рукою, а потім розплющила очі. 

– Цього не може бути, – дивувалися медики.

Потім вони госпіталізували Світлану, а наступного дня її подруга Катя не прийшла до школи. Батьки сказали, що вона погано себе почувала і була обезсиленою. Тоді ж вчителі зібрали нас і попросили не розповідати про те, що сталося.

Через деякий час подруги знову сиділи разом за шкільною партою, а однокласники допитувалися:

– Катю, як ти змогла воскресити Світлану?

– Не знаю. Я просто сильно хотіла, щоб вона жила, – знизувала плечима та.

А ви вірите у надприродні здібності деяких людей?

Vasylyna