У нас на роботі був корпоратив. Я не люблю шумні вечірки, де багато людей, але вирішила все-таки піти.
Я знала, що це погана ідея. Декілька годин покрутившись серед напівп’яних співробітників я зрозуміла, що робити тут мені нічого.
Уже збиралась викликати таксі і їхати додому, як до мене підійшов чоловік. Я не знала його. Його звали Арсен. Він мав приємну зовнішність і фігуру. А погляд його карих очей просто вразив мене. Він розповідав багато цікавих, захоплюючих історій, жартував.
Ми розмовляли цілий вечір. Потім роз’їхались, не обмінявшись номерами.Я дуже шкодувала про це, адже він припав мені до душі. Та не минуло і тижня, як я побачила Арсена в нашому офісі. Він виявився простим робочим, будівельником, якого найняла наша фірма. Я ледь впізнала його у брудному одязі. Він привітався до мене. А я вдала, що не знаю його. Я боялась, що колеги сміятимуться з мене.
Декілька днів поспіль я спостерігала за ним, бачила в офісі. Він був цікавою людиною, але ж він простий будівельник, а я займала керівну посаду на фірмі. Я просто не могла дозволити, щоб про мене почали ходити такі чутки. Арсен з іншими будівельниками доробили роботу і пішли. Більше з того часу я його не бачила.
Згодом, я дізналась, що моя співробітниця вийшла заміж за Арсена. Зараз у нього своя будівельна фірма, вони чекають на дитину.
Я дуже шкодую, що тоді так зігнорувала Арсена. Зараз я могла бути щасливою дружиною. А я упустила своє щастя і залишилась сама на своїй керівній посаді.
Як ви ставитесь до позиції жінки? Ви за чи проти рівності статусу у суспільстві між чоловіком і жінкою?
