Вдома Алла не змогла приховати заплаканого обличчя, Петро занепокоївся, почав ставити запитання

У Алли з Петром було двоє дорослих дітей. Вони переїхали жити окремо, коли батьки відсвяткували свою срібну річницю шлюбу. Між парою було шалене кохання в молодості, але зараз щось змінилося. Порожній будинок ще більше пригнічував Аллу. Вона розуміла, що їй чогось не вистачає. Можливо, щастя? Не було колишньої пристрасті у них з чоловіком, хоча він продовжував допомагати своїй дружині і зустрічати її після роботи.

Одного разу Алла мала багато роботи, тому додому поверталася пізно і без Петра. Махнула рукою, щоб зупинити випадкового водія, який їхав у її сторону. Буквально кілька хвилин і вони були біля будинку жінки. Усю дорогу вона думала про звіти й розрахунки, а коли виходила з машини, то зустрілася поглядом із водієм. Їм було достатньо однієї секунди, щоб закохатися один в одного.

Наступного дня в Алли задзвонив телефон:

– Привіт. Це Андрій. Ми вчора разом їхали додому…

– Привіт. Щось трапилося?

– Ні. Я лише хотів запитати, чи можна вас сьогодні також підвезти?

– Ну…гаразд. На тому ж місці о 18:00.

До кінця робочого дня Алла не могла знайти собі місця. Вона з нетерпінням чекала зустрічі і водночас дуже хвилювалася. Нарешті жінка побачила Андрія. Той вечір був спонтанним і незабутнім. Квіти, компліменти, романтична атмосфера у квартирі чоловіка…А далі поцілунки, комфортне ліжко і забуття…

Андрій вже декілька років самотній. Його дружина померла, а він вийшов на пенсію. Для того, щоб якось скоротати довгі вечори, чоловік займається перевізництвом. Зрештою це й непоганий заробіток. 

– Я покохав тебе, як тільки заглянув у твої очі. З того моменту я більше не уявляю без тебе свого життя.

– Це взаємно. Я сама збиралася знайти тебе за номером машини, але, на щастя, ти зателефонував мені…

Між коханцями було 10 років різниці. Хоча Андрій був старшим, але він зовсім не виглядав на свій вік. З Аллою вони почали бачитися практично кожного дня. Їхні зустрічі були то після роботи, то під час обіду або на вихідних. Так минуло чотири місяці.

Андрію не давала спокій думка про те, що кожного вечора Алла засинає в ліжку з іншим чоловіком. Проте жінка намагалася його заспокоїти і переконати в тому, що інтимної близькості у її подружньому житті давно немає.

– Алло, я маю пропозицію! Переїжджай до мене!

– Я не можу. У мене чоловік…

– І що з того? Хіба тобі хочеться з ним жити, немов із сусідом?

– А діти? Вони мене не зрозуміють. Та й родичі з друзями засудять.

– Усі ми дорослі люди і все добре розуміємо.

– Я не можу так вчинити з Петром. Ми з ним прожили разом 25 років. За цей час він не зробив мені нічого поганого. Так, пристрасті нема, але є щось інше…повага і любов до рідної людини. Це не зрівняється із почуттями до тебе, але все ж…Зрештою він батько моїх дітей.

– Але я теж більше не можу ділити тебе з іншим чоловіком. Зрозумій, що мені важко й неприємно.

– Я дарую Петрові лише свою турботу, а тобі – все інше. Хіба цього мало?

– Гаразд. Хай все буде по-твоєму.

Так минув рік. Алла за цей час розквітла. Однак Петро не помічав, що його дружина змінилася і стала щасливішою. Він жив у власному світі турбот, пов’язаних із роботою. Андрій тим часом кожного дня сподівався, що його кохана змінить своє рішення.

Якось чоловік вкотре виїхав на підробіток, але на дорозі його спіткало нещастя. Якийсь 17-річний юнак взяв батьківське авто і врізався у нього. Аварія була не надто серйозною і масштабною, але Андрія відправили в лікарню на обстеження, щоб виключити можливість струсу мозку. Натомість медики виявили щось набагато страшніше. Йому діагностували четверту стадію…

Чоловік зберігав все в таємниці від Алли, бо не хотів бачити жалю в її очах. Однак згодом він почав швидко втомлюватися, потім зник апетит, а разом з ним бажання щось робити. Жінка почала наполягати на медичному обстеженні. Тоді Андрій розповів їй правду.

– Ми усе подолаємо, – відказала вона.

– На жаль, нічого не вийде. Лікарі сказали, що мені недовго залишилося…Менше всього я хотів тебе засмучувати…

Алла повернулася додому в розпачі. Вона не могла стримати сльози, які котилися по її обличчю. Петро почав розпитувати дружину, що ж трапилося. Він лагідно пригорнув її до себе і заспокоював, як немовля.

– Дорогенька моя, що сталося? Ти можеш поділитися усім, що тебе турбує. Ми ж з тобою стільки років разом. Різне бачили і все пережили. Я ж тебе люблю і в біді не залишу!

На емоціях жінка видала всю правду. Вона зізналася чоловікові у зраді.

– Петю, що тепер робити? Як бути в цій ситуації?

Ошелешений чоловік налив собі сто грамів міцного коньяку, помовчав і сказав:

– Ти тільки не плач. Я допоможу тобі зібрати усі необхідні речі і відвезу до Андрія. Тобі потрібно бути поруч з ним. Якщо знадобиться привезти якісь ліки, то я завжди готовий допомогти. Мій номер у тебе є. А потім…Потім повертайся додому. Я буду тебе чекати…

А що ви думаєте про реакцію чоловіка? 

Vasylyna
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector