Мій чоловік завів собі коханку. Я ж абсолютно не проти їхніх стосунків. У мене навіть відбулася зустріч з цією жінкою. Я не злилася на неї і вважала, що ворогувати через чоловіка по-дурному.
З коханкою ми добре посиділи і поговорили. Вона виявилася доброю жінкою. Після розмови здавалося, що ми вже дружимо багато років, адже навіть встигли подарунками обмінятися.
Згодом чоловік з коханкою вирішили зіграти весілля. Не справжнє, звичайно. Я не заперечувала, тому ми разом почали підготовку. Для коханки я допомогла вибрати гарну весільну сукню, а вона мені порадила, яку вечірню сукню вдягнути. Саму церемонію вирішили провести у нашому домі. Я була свідком. Все було дуже реалістично, лише РАЦСу не вистачало.
У день весілля ми прокинулися вранці, зробили останні приготування і почали збиратися. Я допомагала коханці вдягнути весільне плаття. Потім ми вирушили в зал, а по дорозі пообіцяли одна одній, що завжди будемо дружити. Потім жінка з чоловіком сказали обітниці, обмінялися обручками, а я кричала “Гірко”. Молодята пристрасно поцілувалися.
Їхня перша шлюбна ніч була у нашому домі.А коли чоловік заснув, коханка спустилася до мене на кухню, де ми довго сиділи й розмовляли. Це була приємна й дружелюбна розмова. Насправді у нас було багато спільного.
Мене зовсім не принижує така ситуація. Я навіть можу сказати, що відчуваю себе щасливою. Адже з коханкою ми багато спілкуємося і проводимо час разом. Тепер є з ким піти на шопінг, в парк чи в басейн. Думаю, що наші стосунки з коханкою завжди будуть важливіші, ніж якісь чоловіки.
А що ви думаєте про таку дружбу?
