– Мамо, тату, я виходжу заміж! А весілля хочу не гірше, ніж в інших, – заявила дочка моїх далеких родичів.
Батьки не зраділи, що Анна вже у 18 планує весілля. Вони хотіли, щоб дівчина спочатку вивчилася, але все ж довелося змиритися з її рішенням.
Бабусю турбувало тільки питання про те, чи онучка часом не вагітна. Анна все швидко заперечила, але старенька все одно засмутилася, адже раніше жінки берегли свою честь аж до весілля. Та Анна саркастично реагувала на це, мовляв, давайте згадаємо, що було ще 200 років тому.
Батьки зрозуміли, що весілля дочки доведеться святкувати вдома, бо грошей на пишні посиденьки в ресторані не було. Анні не подобалося те меню, яке їй пропонували рідні. Вона наполягала на тому, щоб страви були більш сучасними. Батько запевнив, що все буде на висоті, мовляв, заріжемо порося брата і навудимо шинки, шпондера і ковбаски домашньої. Та не все так сталося, як гадалося.
– Від однієї думки про ці копчені нарізки мене аж тошнить. Мені таке не підходить, – вередувала дівчина.
Зрештою Анна поставила усіх перед фактом, що весілля буде в кафе.
– Можливо, це на краще, – думає Світлана, матір нареченої. – Менше турбот на наші плечі. Прийдемо на усе готове.
Дочка обрала найдорожчий заклад в місцевості. Від цін її батьки і батьки нареченого не були в захваті. Вони пропонували знайти економніший варіант. Та Анна тиснула на жалість, мовляв, не можна робити яке-небудь весілля для єдиних дітей.Тоді Світлана запропонувала позичити гроші в родичів.
Обручки купував наречений. Перстень Анни обов’язково мав бути з діамантом. Весільну сукню молода наречена вибирала з матір’ю. Батькові вони навіть не сказали справжню вартість, щоб вберегти його від зайвих хвилювань.
На батьковій Тойоті Анна не хотіла їхати до церкви, тому довелося брати на прокат лімузин. На щастя, були знайомі, які зробили знижку.
У день весілля батьки були геть втомлені і виснажені. Анна нафарбована і переодягнена вже чекала на свого нареченого. Він запізнювався. Світлана починала нервувати, а дочка підколювала, мовляв, їй потрібно накапати декілька капель заспокійливого.
Кортеж усе чекав і чекав. Нареченого не було видно на горизонті. Анна починала схлипувати.
– Не плач, бо зіпсуєш макіяж, – намагалася заспокоїти її матір.
– А якщо він так і не з’явиться? – ридала Анна.
– Може це і на краще, – махнув рукою втомлений батько.
Світлана ж відчитала чоловіка, який говорить такі слова своїй дочці. Той розвернувся і пішов на кухню.
Зрештою наречений приїхав. Далі все пішло за планом. Був викуп, а потім святкування. Батьки добряче витратилися на це весілля.
Через три місяці молодята розійшлися. Анна не витримала подружнього життя. На її думку, чоловік забагато від неї вимагає. Світлана заспокоювала дочку і казала, що вона ще зустріне гідну людину. Батько не мав що сказати, тому просто мовчав.
Бабуся тим часом раділа:
– Щастя, що дітей не чекає. Леко відбулися.
Через рік Анна зустріла іншого чоловіка. Закохалася. Вони з’їхалися. Після кількох місяців спільного життя зрозуміли, що не хочуть більше розлучатися. Тихенько розписалися в РАЦСі і відсвяткували в Карпатах.
Зараз у них троє дітей і повна злагода та взаєморозуміння в сім’ї.
А ви за чи проти гучних святкувань?
