Кожна людина має своє щастя – хтось щасливий, що нарешті виплатив кредит, другий, що отримав подарунок дитячої мрії. Але кожен з нас радіє, коли бачить посмішки на обличчі близьких. Після прочитання цієї статті ви знову почнете вірити в чудеса та переконаєтеся, що доля є і Бог теж. Вони все бачать і обов’язково допоможуть в скрутну хвилину, коли нам дійсно знадобиться допомога.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
У мене є шістнадцятирічний син, і як у всіх підлітків в його кімнаті жахливий бардак. Зовсім недавно я вирішила поприбирати у нього на столі і звернула увагу на монітор – там була відкрита папка з назвою “Волонтерська організація допомоги інвалідам”. В одну мить перед моїми очима промайнули всі ті 12 років, що він живе з нами. Ми взяли його з дитбудинку в чотирирічному віці і я як зараз пам’ятаю це полохливе створіння, яке ховає від усіх цукерки, гроші, подарунки. Років зо два ми приводили його до тями, поки він не зрозумів, що нічого ніхто у нього відбирати не буде. І ось зараз я сповнилася гордості за свою дитину – ми виховали справжню людину, гідного члена суспільства.
*****
Ми з батьками жили в невеликому північному містечку – в ньому жило не більше восьми тисяч осіб. Одного разу, коли я була ще маленькою, сусідська бабуся вирішувала пригостити мене льодяником. Він мені сподобався своїм незвичайним смаком і яскравою обгорткою. Минуло двадцять років, я поїхала звідти, була в Фінляндії і купила там собі солодощів. Що б ви думали? Вони були загорнуті саме в такий фантик, як в дитинстві! Відтоді я відчуваю якісь незвичайні відчуття – ніби на мить придумали машину часу і я змогла знову побувати в дитинстві …
*****
У важкі і далекі дев’яності моя мати пішла на роботу в магазинчик. Мені було не більше п’яти-шести років. Я разом з нею ходила і тихесенько сиділа в куточку і намагалася не висовуватися, щоб начальство не побачило, допомагала при нагоді. І ось одного разу вийшло, що в молочному відділі черга. Мама побігла туди, а до кондитерки бабуся підійшла. Я виглянула з-під прилавку, продала їй, що потрібно – твікс і пакетик. Тільки вона твікс не взяла, а мені назад простягнула і каже: бери, малеча, це тобі за працю. Я тоді ледь не застрибала від щастя! Нічого собі! Ще схожий випадок був з автоматом іграшок: я стояла поряд і спостерігала, як чоловік витягнув з нього якогось ведмедя. Він відразу ж подарував його мені. Я все запам’ятала. Спасибі вам за доброту! Ви мене ощасливили!
*****
Вечір. Напівпорожній вагон. Я разом з десятьма пасажирами їдемо після роботи додому. І тут в електричку входить чоловік з каструлею. Оглядає нас поглядом і вимовляє: “Так не годиться!”. Відкриває кришку каструлі і по всьому вагону розноситься запах пельменів. Після чого він дістав одноразові тарілки і поклав кожному з нас по порції. Спершу ми боялися їх їсти, але чоловік відповів, що віз їх продавати, а приготували їх вони з дружиною особисто. Таких пельменів смачних я більше ніколи не пробував!
*****
Я з дружиною працював в одному банку. Один раз нам (всім співробітникам) запропонували пройти опитування, але не всі відреагували на нього серйозно. У ньому були питання про дитинство, останнє з яких звучало так: “Якою була ваша мрія в дитинстві?” я написав, що дуже сильно хотів роздобути надувний човен. А дружину навіть не запитав про її мрії. Відповіли і забув.
Відзначати річницю одруження ми поїхали на Кіпр. Під час відпустки мені прийшло повідомлення від начальства: “Як проходить відпочинок, і так далі. А собаку якої породи хоче твоя дружина? ” Я відразу відчув щось не те і вирішив зателефонувати в офіс колегам. Вони відповіли, що намічається корпоратив, на якому кожному вручатимуть його мрію. І моя дружина повинна буде отримати … Собаку!!!
*****
Один раз ми з моїм братиком вирішили відправитися в гори. Справа була в зимову пору року. Перші дні ми дуже страждали від нестачі кисню – гірське повітря як-не-як і тому весь час спали. Відпочивши як слід, ми прокинулися вранці і подумали, що не можна витрачати дорогоцінний час даремно. Вирішили відправитися в гори. Раптом небо потемніло і вибухнула снігова буря. Нам було складно спускатися і ми не знали, куди йти. Раптово з’явилася собачка – немов з-під землі. Подивилась вона на нас так суворо, покрутилася на місці, почала вити, типу, що стоїте – ідіоти! Ми пішли за нею і вона вивела нас до готелю. Виявляється, такі як ми тут не рідкість і вона постійно виводить заблукалих до шале.
*****
У дитинстві я і сестра відвідували дитячий садок. Для кожного ранку нам купували один костюм, який ми одягали по черзі. Або шили. Цього року нас нарядили в костюм Ніч: знизу чорний оксамит, а зверху чорна марля, на яку пришиті зірки з фольги. Голову прикрашала корона у формі місяця. Марля довго не піддавалася фарбуванню і ми з сестрою вже почали переживати – чи буде вона готова до свята. Нам допомагали пришивати зірочки всі рідні і навіть друзі. Їм було весело і в процесі вони розважалися. Нас запевнили, що до ранку все буде готово і ми заспокоїлися.
Вранці мама нас розбудила і я побачила в світлі лампи нашу сукню – вона була вся в зірках, які переливалися, немов діаманти. А під стільчиком мирно дрімав мій дядько. Хтось навіть вкрив його покривальцем. Коли всі прокинулися, то довго згадували вечір і всі приготування. Напевно, це був кращий святковий ранок за все життя.
*****
Нещодавно у мого дідуся був сімдесят п’ятий день народження. Все життя він провів так, щоб було що згадати: кар’єра військового, катання на байках. Він – дійсно велика людина і тільки завдяки йому вся наша сім’я вижила у важкі роки. Виховавши чотирьох дітей, він кожному дав гарну освіту. Напередодні значущої дати дідусь зателефонував мені і попросив організувати йому дитяче святкування. Мовляв, набридли всі ці традиції і він хоче повернутися в дитинство: поїсти їжу з Макдональдса, пограти в приставку, відвідати зоопарк і насолодитися шоу з мильними бульбашками. А іншим я повинен буду сказати, що поведу дідуся в стриптиз-клуб, щоб не засоромили.
Я виконав всі його прохання і під кінець дня він розплакався – адже в його дитинстві таким дітей не балували. У його сучасників і іграшок не було, так як були важкі повоєнні роки і тотальний дефіцит всього. Тоді я побачив справжнє, щире і непідробне щастя.
Яка з цих історій здалася вам найбільш теплою та зворушливою?
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Що змусило молодого хлопця забрати жити до себе літню сусідку?
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
У Ігорка злипалися очі. На дворі стояла ніч. Тато на кухні ходив туди-сюди. Мами досі не було
Чи вмієте Ви бути поруч зі справжнім чоловіком? Стаття, яка відкриває очі!
Художник-самоучка перетворює металеве сміття в неймовірні скульптури
Чудова притча про заздрість. Прочитайте, у цих словах стільки мудрості!
Справжня любов виглядає ось так, що б там не казали
Кіт, якого ви виберете, розповість дещо цікаве про ваше внутрішнє “я”!
Ніколи не ігноруй ці 10 важливих символів уві сні …
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Дивовижні рослини світу, про які вам не розкажуть на уроці біології
Як правильно мити сухофрукти, щоб вимити консерванти
Як правильно сіяти петрушку навесні для відмінного врожаю
У молодої дівчини запекло у серці, бо відчувала, що щось не гоже в тому конверті. У ньому була звістка від Івана
