Собака долі
Все у мене йшло добре: чудова дружина, троє дітей тільки в радість, бізнес розвивався в такому темпі, щоб жити з нього було можна, а уваги до себе не залучав ні з боку податкової, ні з боку бандитів. Словом, суцільне щастя. Спочатку аж не вірилося, потім звик і думав, що завжди так і буде. А на двадцятому році з’явилася в житті тріщина. Почалося зі старшого сина.
Мене батьки виховували суворо, і як став дорослим треба було вибрати гарну дівчину до душі, одружитися і створювати сім’ю. Я так і зробив і ні разу не пошкодував. І дітей своїх цьому вчив. Тільки чи то часи змінилися, чи то дівчата інші пішли, але не може син такої дівчини відшукати, щоб дивилася йому в очі, а не нижче пояса, тобто в гаманець або в труси. І гроші є, і освіту здобуває, і зовнішністю Бог не обділив, а одні негідниці чіпляються. І хвилюється хлопець, і ми за нього переживаємо, словом, невесело стало в будинку.
Далі – гірше. Захворіла теща, поклали в лікарню, там вона через тиждень і померла. Відплакавши, тесть залишився один, не справляється. А батьки дружини попалися просто золоті люди, між своїми і її батьками ніколи різницю не робив. Забираємо тестя до себе, благо місце є. Дружина задоволена, діти щасливі, йому спокійніше. Все б добре, АЛЕ!
У тещі був пес, чи то чорний тер’єр, то чи ризен, то чи просто чорний кудлатий негідник. Забрали і його, собі на горе. Все гризе, дітей прикушує, на мене огризається, паскудить, вигулювати його треба виводити удвох, як на розпірці. Викликав кінологів, грошей давав без рахунку, щоб навчили як з ним обходитися, без толку. Кажуть, простіше приспати. Тут тесть вирішив, що коли собачка помре, тоді і йому пора. Залишили до чергового разу. Діти ходять влітку в джинсах, з довгими рукавами: укуси від мене ховають, шкодують дідуся. До осені зовсім озвірів, гризе на собі шкуру, виє. Виявляється, його ще й треба тримінгувати.
Об’їхали всі салони, ніде таких злісних не беруть. Нарешті, обізнані люди направили на одного майстра, який візьметься. Подзвонили, призначили час: 7 ранку. Привожу, затягую. Собака рветься, як скажений. Виходить молоденька дівчинка крихітних розмірів. Так і так, кажу, будь-які гроші, хоч під наркозом (а сам думаю, щоб він здох під цим наркозом, сил уже немає). Бере вона у мене з рук повідець, велить прийти рівно за десять хвилин десята, і спокійнісінько веде його.
Приходжу як домовлялися. Дивлюся, ця дівчинка вистригає шерсть між пальцями у шикарного собаки. Той стоїть на столі, стоїть прямо, гордо, не рухаючись, як лейтенант на параді, в роті у нього гумовий помаранчевий м’ячик. Я аж задивився. Тільки коли він на мене очей скосив, тоді я зрозумів, що це і є мій пес. А це дівчисько мені і каже:
– Добре, що Ви вчасно прийшли, я вам покажу, як йому треба чистити зуби і вкорочувати кігті.
Тут я не витримав, які зуби! Розповів їй всю історію, як є. Вона подумала і каже:
– Ви повинні виникнути в його становище. Вам то відомо, що його господиня померла, а йому ні. У його розумінні ви його з дому вкрали у відсутності господині і насильно утримуєте. І раз він втекти не може, то він намагається зробити все, щоб ви його з дому викинули. Поговоріть з ним по-чоловічому, поясніть, заспокойте.
Завантажив я собаку в машину, поїхав прямо в старий тещин будинок. Відкрив, там порожньо, пахне нежитловим. Розповів йому все, показав. Пес слухав. Не вірив, але не огризався. Повіз його на кладовище, показав могилку. Тут підтягнувся тещин сусід, своїх відвідував. Відкрили плящину, пом’янули, псу запропонували, знову розговорилися. І раптом він ЗРОЗУМІВ! Морду свою задер і завив, потім ліг біля пам’ятника і довго лежав, морду під лапи заштовхав. Я його не квапив. Коли він сам піднявся, тоді і пішли до машини.
Домашні пса не впізнали, а коли впізнали, так відразу і не повірили.
Розповів, як зі мною ця дівчина говорила, і що з цього вийшло. Син дослухати не встиг, хапає куртку, ключі від машини, просить адресу клініки.
– Навіщо тобі, питаю.
– Тату, я з нею одружуся
– Зовсім здурів, кажу. Ти її навіть не бачив. Може, вона тобі і не пара.
– Тату, якщо вона перейнялася становищем собаки, то невже мене не зрозуміє?
Коротше, через три місяці вони і одружилися. Зараз підростають троє онуків.
А пес? Вірний, спокійний, слухняний, неймовірно розумний літній пес допомагає їх няньчити. Вони йому і чистять зуби вечорами.
Вам сподобався фінал цієї історії?
