Ми нарешті придбали великий холодильник, про який так мріяли. Старий, добротний хотіли забрати на дачу, та сестра вмовила віддати техніку її синові, який щойно одружився. Ніхто й не думав, що наша щедрість спричинить такі проблеми…
Ми з чоловіком вже десять років мріяли про новий холодильник: великий, широкий, з просторою морозильною камерою. Такий бачили в гіпермаркеті, але ніяк не наважувалися виділити таку солідну суму на техніку.
Цьогоріч святкували двадцять п’яту річницю подружнього життя. Син з донькою склалися грошима і зробили нам просто фантастичний подарунок. Отой омріяний холодильник! Його не треба розморожувати, і функцій він має стільки, що й не знаю, як розібратися.
Вже наступного дня нам привезли покупку. Ми не могли натішитися. Старенький холодильник ще досить гарно працював, тож вирішили відвезти його на дачу. Ми там постійно влітку залишаємось, родичі часто гостюють у нас на природі, і завжди проблема, де зберігати продукти, щоб не псувались.
Через кілька днів я не витримала і запросила сестру Галину, аби похвалитися новою технікою. Вона зреагувала дуже щиро:
– Який шикарний холодильник. Мені на такий до пенсії не назбирати. А де ж старий дівся?
– Та відвезли на дачу, нарешті будемо мати, де там харчі тримати.
– От і нащо він вам там, як ви на дачі лиш влітку буваєте. У мого сина ніякого немає, а вони лиш зняли з жінкою квартиру, грошей ні на що не вистачає! – пояснила сестра.
Мені аж соромно стало, що племінник в такій скруті, а я не подумала, що йому треба того холодильника. Відразу попросила чоловіка привезти техніку назад.
Спочатку Микола (так звуть племінника) дуже зрадів. Та його дружина не поділяла цих емоцій:
– Оце таке старе ми в хату поставимо. Там все псуватися буде, він ж не морозить нормально. У моєї бабусі і той кращий!
Я намагалася не звертати уваги, адже розуміла, що дівчина молода, не дивно, що їх хочеться все новеньке, сучасне. З часом усе забулося. Принаймні, я так думала до Дня народження сестри…
За столом були усі родичі. І тут Галина почала всім розповідати про наш чудо-холодильник, нахвалювати. Тоді ми зізналися, що плануємо ще телевізор новий купити. На що сестра звернулася до свого сина:
– О, Миколо, то може тоді й телевізор собі візьмете у тітки. Він зовсім не старий!
– Ну так, собі шикарний куплять, а нам — старий непотріб. Досить, того, що холодильник смердить на всю кухню, і гуде, як потяг. Весь час думаю, щоб ми не потравилися через нього, — випалила невістка сестри.
Мій чоловік аж підскочив. Він на таку подяку не очікував. Бо в нас в сім’ї всі люди прості і не пихаті.
– Думаю, краще завтра я заберу холодильник на дачу, щоб ви дійсно не втравилися. Тим паче літо, він нам вже потрібен!
Як не вмовляла чоловіка залишити вже все, як є, нічого не забирати, але для нього це була справа принципу — відвіз холодильник на дачу.
Сестра образилась, хоча я намагалася їй усе пояснити. Та вона, мабуть, й сама розуміє, бо невістка весь час незадоволена усім, і дорікає Миколі, що той не може її забезпечити.
Цікаво, чи буде молодим наука?! Оце питання…
