Бути найстаршою дитиною в сім’ї, означає завжди більше робити і допомагати батькам із молодшими братами і сестрами. Так було і у мого чоловіка, Антона. Він із багатодітної сім’ї. Чоловік старший від мене на три роки, йому 31. Одружені ми уже 9 років. Дітей ми досі не маємо. Розумію, чому Антон їх ще не хоче. І, в принципі, сама поки нікуди не поспішаю.
Ми працюємо в одній компанії. Іноді Антону доводиться їздити у відрядження. Не дуже люблю, коли його так довго немає. Проте, коли він приїжджає, я влаштовую йому романтичну вечерю. Такі моменти нас дуже зближують.
Так було і в цей раз. Антон, як зазвичай, поїхав у відрядження на тиждень. В день, коли він мав приїхати, я приготувала вечерю і чекала коханого. Аж ось дзвінок у двері. Моєму здивуванню не було меж, коли я відкрила їх. На порозі стояв чоловік, а у нього на руках…двоє дітей! Тримісячний хлопчик і півторарічна дівчинка.
Я мовчки пропустила їх у квартиру. В голові крутились різні думки. Проте чоловік мене заспокоїв:
– Я все поясню. Це не мої діти. Це мої племінники. Брат загинув в автокатастрофі. А дружина і мама його дітей, з якою він прожив три роки, кинула їх. Вона просто зникла, не сказавши ні слова. Я не міг залишити дітей. Я хочу взяти над ними опіку. І зрозумію тебе, якщо ти відмовишся їх виховувати разом зі мною.
Я уже помаленьку відійшла від того, що Антон прийшов додому з двома дітьми. І відповіла одразу, не задумуючись:
– Не говори дурниць! Звісно, ми виховуватимемо їх разом.
Наступного дня ми поїхали за речами для дітей. Вони банально не мали, де спати: потрібні були ліжечка.
Спочатку було не просто. Адже от так одразу стати батьками виявилося складніше, ніж ми думали. Ми не висипались і дуже втомлювались. Але ж нам ще потрібно було працювати. Тому ми взяли з чоловіком відпустку. Щоб придумати, що робити далі.
Я радилась із рідними. Усі рекомендували найняти няню. Ми з Антоном вирішили, що це найкращий для нас варіант. Ми знайшли дуже хорошу жінку. Діти її полюбили. Зараз ми працюємо і виховуємо дітей одночасно, а няня нам у цьому допомагає. Нам з Антоном вдалось отримати підвищення на роботі і, відповідно, хорошу зарплатню.
Рідна мама дітей, так і не згадала про них. І нехай! Ми любитимемо їх, як своїх.
Якою була б ваша реакція, якби ваш чоловік прийшов додому із двома дітьми? Чи змогли б ви їх прийняти і виховувати, як рідних?
