Як часто ми скаржимося на відсутність вільного часу? Доводиться нехтувати власними потребами й бажаннями, аби зробити “те, що треба”. Сьогодні ми підготували кілька життєвих історій, які змусять вам замислитися над своїм життям.
Чи помітили ви, що у біографії багатьох відомих чоловіків значну роль відіграють жінки, які були їхніми няньками, покоївками, служницями. Вони дбали про їхній комфорт, спокій і добробут.
Наприклад, хатня робітниця Марселя Пруста Селеста постійно була поруч, коли йому потрібно було виговоритися. Зигмунд Фройд самотужки навіть не міг вичавити зубну пасту на щітку, а дружина Карла Маркса повністю займалася вихованням дітей, поки її чоловік наполегливо працював у Британському Музеї. Густав Мален, відомий композитор, пішов далі і заборонив своїй обраниці займатися музикою, хоча вона також була надзвичайно талановитою.
Можна навести сотню прикладів, коли жінок обмежували і не давали їм розвиватися. У них було багато інших обов’язків, які займали увесь вільний час. Саме через це доводилося забути про власний саморозвиток, улюблену справу чи інші творчі пориви.
Лише особливо наполегливі досягали успіху. Але якою ціною? Жорж Санд та Еліс Манро писали ночами через дефіцит часу вдень, Франсін Прозе робила це в шкільному автобусі, а Мая Енджелоу втікала з дому в готельні номери.
За багато років нічого не змінилося. Жінки досі мають багато турбот і щоденних клопотів, які доводиться поєднувати з роботою чи особистими захопленнями. Науковці з Лос-Анджелесу провели опитування серед 32 сімей, результати якого показали, що в середньому жінка витрачає виключно на себе лише 10 хвилин безперервного часу в день.
На жаль, у свідомості закоренилася думка про те, що будь-яка господиня повинна виконати сотню обов’язків і справ, щоб “заслужити” вільну хвилинку на власні утіхи. Саме тому жінки продавлюють свою творчу енергію, яка не має можливості вийти на волю. Досить згадати про поетесу Елеонору Ройс Тейлор, дружину Пітера Тейлора, письменника, якого нагородили Пулітцерівською премією. Лише у 1997-му році вона зізналася, що завжди відкладала написання віршів на потім, мовляв, її першочерговим завданням є турбота про чоловіка й дітей.
Така закономірність не випадкова. Ми, жінки, звикли, чи нас у цьому переконали, що ми не заслуговуємо часу на себе…
Страшно уявити, скільки історій успіху були зруйновані через існуючі стереотипи. Скільки жінок так і не змогли реалізувати свій потенціал. Уявіть, що було б, якби сестри чи дружини Моцарта й Шекспіра також знайшли час на творчість? Минуло не змінити, але майбутнє у наших руках. Жінки не повинні присвячувати своє життя виключно домашнім турботам, нехтуючи власними амбіціями.
А що ви думаєте з цього приводу? Чи помічали ви, що у жінок не вистачає часу на себе?
