Вийшовши вранці з квартири, Олена побачила в куточку біля дверей маленького білого кошенятка, яке, згорнувшись в клубочок, солодко спало, прикрившись хвостиком.
– Ну, треба ж, втік! Мабуть, господарі йшли на роботу і не помітили, як він вискочив. Треба віднести на майданчик, може хтось його впізнає і віднесе додому.
Вона обережно взяла кошеня, винесла на майданчик і пішла на роботу.
За клопотами і турботами день пролетів швидко, а повернувшись додому, дівчина знову з подивом виявила кошеня під своїми дверима.
– Що ж мені з тобою робити? Ну, гаразд, давай, заходь, побудеш поки у мене, а я напишу оголошення, може тебе хтось шукає.
На ранок Олена повісила листок з номером квартири і телефону на двері ліфта, але ніяких дзвінків про зникнення кошеня не було.
Так і залишився Сніжок жити у дівчини. Треба сказати, що з перших хвилин перебування в її квартирі, він відчував себе абсолютно вільно. Нітрохи не дичавів, не плазував, притиснувши черевце до підлоги і принюхуючись до незнайомих запахів. Відразу визначив собі місце, вибравши крісло біля акваріума з рибками. Крім того, він виявився просто маніакальним чепуруном, старанно доглядав за своєю шерстю і твердо знав, для чого призначений лоток.
Минали дні, і поступово кошеня перетворилося на величезного красеня кота з білою пухнастою шерстю і розкішним лисячим хвостом. Якимось незбагненним котячим чуттям він точно знав час приходу господині додому. Увійшовши у квартиру, Олена завжди бачила, як він сидить перед дверима. Упевнившись, що господиня прийшла, Сніжок одразу біг по своїх якихось важливих справах, не забуваючи, однак, гладити свою пухнасту шерсть до ноги дівчини.
По суботах і неділях вони гуляли у дворі. Сніжок був привчений до нашийника, не рвався з повідця і йшов з королівською гідністю, не звертаючи уваги на собак. Сусідки, дивлячись на Сніжка, говорили Олені:
– Ну, ти й розгодувала свого кота! Подивися, який товстий і здоровий. Скоро ходити не зможе!
– Так ми не товсті і не жирні, це у нас шуба така пухнаста! – сміючись, відповідала дівчина.
Після прогулянок кіт дуже любив спати у неї на плечі, зручно вмостившись у кріслі, коли вона дивилася черговий серіал або сиділа за ноутбуком.
Так би і думала Олена, що Сніжок – дуже доброзичливе і ласкаве створіння, якби не один випадок.
У той літній день дівчина пізно повернулася з роботи. Закінчувався звітний період, і весь відділ допізна засидівся за підготовкою піврічного звіту.
Підійшовши до своїх дверей, дівчина з подивом виявила, що вони не замкнені, а кота немає на місці. Це був перший випадок, коли він не зустрів її. Поклавши сумку на стілець, Олена швидко пройшла в кімнату:
– Сніжок, Сніжок, ти де?
І тут із спальні долинув здавлений чоловічий голос:
– Приберіть свого психа!
Слідом почулося загрозливе шипіння кота.
Увійшовши в спальню, Олена побачила Сніжка, який вигнувся дугою, його шерсть стояла дибки, а в кутку кімнати чоловік, який судомно прикриває обличчя руками. Було видно, що він наляканий і боїться поворухнутися.
Зрозумівши в чому справа, дівчина викликала поліцію, а потім спробувала заспокоїти кота. Але Сніжок продовжував загрозливо шипіти і вийшов зі спальні тільки тоді, коли приїхав наряд поліцейських. Він довго не міг заспокоїтися. Все ходив колами, сичав і піднімав шерсть на загривку. Поки оформлявся протокол з’ясувалося, що затриманому потрібна медична допомога. У нього виявилися прокушені обидві ноги і рука, а на тілі були численні глибокі подряпини. Всі рани горіли і кровоточили.
Зі свідчень затриманого з’ясувалося наступне.
Чоловік з метою пограбування проник у квартиру і почав шукати цінності. Несподівано він відчув різкий біль у правій нозі. Виявилося, це кіт, підкравшись, мертвою хваткою вчепився в безкраї простори п’яти. Спроби відчепити злісний згусток енергії і міцних м’язів насилу увінчалися успіхом. Чоловік, кульгаючи, вже хотів швидше покинути нещасливу квартиру, коли кіт атакував його вдруге і прокусив ліву ногу.
Намагаючись позбутися від тварини, затриманий схопив його за загривок, але кіт, вкусивши простягнуту руку, почав скажено кидатися і загнав його в спальню. При будь-якому русі він починав шипіти і готуватися до стрибка. Чоловік вирішив відсидітися в спальні і дочекатися господарів, бо боявся, що кіт стрибне в обличчя і роздере його на шматки.
Після складання протоколу затриманого забрали у відділок.
Через кілька днів Олену запросили в міськвідділ поліції, де повідомили, що затриманий чоловік є саме тією людиною, хто промишляв крадіжками в їхньому районі і пограбував вже кілька квартир. В знак подяки дівчині вручили медаль для кота і великий пакет з котячим кормом.
Корм, звичайно, віддали в притулок для бездомних тварин, тому що Сніжок харчувався тільки здоровою їжею, їв свіже добірне м’ясо і пив дбайливо підігріте Оленою тепле молочко.
Тепер ніхто з сусідів не сміявся над Сніжком, коли він, виблискуючи медаллю і гордо піднявши свій розкішний хвіст, прогулювався з господинею у дворі.
– Ти ба, захисник! – шанобливо говорили йому вслід.
Наталія Фурса
Ви б хотіли мати такого відданого і хороброго кота?
